Дистрофія аліментарна, голодна хвороба, набрякла хвороба, голодні набряки, хворобливий стан, що розвивається в результаті недостатнього потрапляння живильних речовин (особливо повноцінного білка) в організм, тобто з голодуванням, яким визначаються всі прояви Д. а. Термін «Д. а.» запропонований лікарками, що працювали в Ленінграді під час німецько-фашистської блокади (1941—42). Посилюючими чинниками в розвитку Д. а. є холод, фізичне і нервово-психічне перенапруження, інфекційні захворювання. Д. а. зустрічається в сухій і набряклій формах. У першому випадку швидко прогресує схуднення, а в другому — на тлі виснаження поступово розвиваються набряки всього тіла. При Д. а. досить часто зустрічаються такі ускладнення, як запалення легенів, дизентерія, туберкульоз. На фоні Д. а. наголошуються симптоми авітамінозу, зокрема недостатність вітамінів С, B 1 , B 2 .
Виявляється Д. а. слабкістю, швидкою стомлюваністю, схудненням, що доходить до втрати 50% загальної маси тіла, млявістю і м'язовими болями. Часте сечовипускання інколи є одним з ранніх ознак хвороби. Знижується температура тіла. Змінюється серцево-судинна діяльність (сповільнюються скорочення серця, знижується артеріальний тиск). З'являються набряклість особи, сухість і лущення шкіри випадання волосся. У міру розвитку хвороби виникають часта блювота і нудота. З'являється байдуже відношення до того, що оточує, апатія, ослабіння пам'яті і уваги, рідше настає збудження, галюцинації і гострі психози. У жінок зазвичай припиняються менструації.
Лікування: повне звільнення від роботи; повноцінне живлення з 5—6-разовими прийомами легкозасвоюваної високоживильної, вітамінізованої їжі, з підвищеною кількістю тваринних білків; вливання розчинів глюкози, хлориду натрію, переливання крові або плазми; при проносах — пепсин, соляна кислота.
Літ.: Свічників Ст А., Хвороба голодування (аліментарна дистрофія), Л., 1947; Аліментарна дистрофія в блокованому Ленінграді. Сб. статей, під ред. М. Ст Черноруцкого, Л., 1947.
