Диплококова інфекція молодняка, диплококова септицемія, інфекційна хвороба (частіше за телят і ягнят, рідше за поросят і лошат), що протікає з клінічними ознаками зараження крові; у дорослих тварин — у формі запалення матки і молочної залози. Збудник хвороби — диплокок Diplococcus septicus. Д. і. м. вперше описана нідерландським ученим Я. Пулсом в 1899. Д. і. м. зустрічається повсюдно, зазвичай у вигляді групових спалахів. Джерело інфекції — хворі тварини. Зараження відбувається через травний тракт і дихальні дороги. Сприйнятливий молодняк до 2—4 міс., дорослі тварини — після пологів. Д. і. м. приводить до загибелі молодняка, зниження молочної продуктивності. Молоко хворих тварин може бути джерелом інфекції для людини. Хворих тварин ізолюють і лікують специфічною сироваткою. Профілактика полягає в дотриманні зоогигиенічеських норм вмісту і вакцинації молодняка.
Літ.: Чепуров До. П., Черкасова А. Ст, Диплококові і стрептококові захворювання тварин, До., 1963; їх же, Диплококова інфекція, в кн.: Ветеринарна енциклопедія, т. 2, М., 1969.
