Дзерурі, вигляд пісенної оповіді, а також лялькового театру в Японії. Назва походить від «Оповіді про Дзерурі в 12 піснях» (1530), в якому повествуєтся про кохану героя середньовічного японського епосу Іосицуне. Виконання «Оповіді» супроводилося грою на музичному інструменті біве, а після 1560 на новому семиструнному музичному інструменті — сямісене. У 1600 виконання Д. об'єдналося з ляльковою виставою, внаслідок чого виник новий, такий, що пізніше став традиційним ляльковий театр Д. В середині 17 ст складається два види Д. — героїчний (дзідай) і побутовий (сева). Розквіт Д. доводиться на кінець 17 — почало 18 вв.(століття) і пов'язаний з діяльністю театру Такемотодза, заснованого в 1684 в Киото. Тут працювали один з корифеїв японської драматургії Тікамацу Мондзаемон (1653—1724) і співець-оповідач Такемото Гидаю (1651—1714) — творець канонічного стилю виконання Д. Імя «гидаю» стало прозивним для всіх читців Д. Пьеси Д. ставляться також на сцені японського класичного театру кабуки, де частину реплік виголошують актори.
Літ.: Конрад Н. І., Японський театр, в кн.: Східний театр, М. — Л., 1929; Тікамацу Мондзаемон, Драматичні поеми, пер.(переведення) з япон.(японський), [М., 1968]; Гундзі Масакацу, Японський театр кабуки, пер.(переведення) з япон.(японський), М., 1969; Енгеки хякка дайдзітен, (Театральна енциклопедія), т. 3, Токіо, 1969; Hironaga Shuzaburo, Bunraku. Japan''s unique puppet theatre, Tokyo [1964].
