Джіу-джіцу, джіу-джитсу (япон. дзюдзюцу), японська система самозахисту і нападу без зброї, основними прийомами якої є: удари в найуразливіші частини людського тіла (сонячне сплетення, сонна артерія, печінка і ін.), викручування і перегини суглобів рук і ніг у поєднанні з різного роду кидками і захватами, що здавлюють дихальні дороги противника. Витоки Д.-д. — в народних прийомах самозахисту без зброї, відомих в Японії ще в старовині. До 13—14 вв.(століття) Д.-д. сформувалася і в 14—19 вв.(століття) набула широкого поширення в Японії як система фізичної і бойової підготовки самураїв. В кінці 19 ст на основі відбору і модернізації елементів кращих шкіл Д.-д. була створена японська національна боротьба дзю-до, в 20 ст — такі сучасні японські системи самозахисту і нападу без зброї, як карате і айкидо, які в середині 20 ст були визнані самостійними видами спорту.
