Джемаль-ад-Дін Аль-афгані Мухаммед Сєїд (1838 або 1839, с. Асадабад, поблизу Кабула, — 9.3.1897, Стамбул), мусульманський релігійно-політичний діяч, ідеї якого лягли в основу панісламізму . Здобув вищу релігійну освіту в Кабулі. Почав (1857) політичну кар'єру при дворі афганського еміра Дост Мухаммеда у 1868 переїхав до Індії, в 1869—71 жив в Стамбулі, в 1871—79 в Каїрі. Тут Д. виступав проти засилля іноземців, підтримував ідеї ватаністов (див. в ст. «Ватан» ). На вимогу англійців був висланий з Єгипту до Індії. У 1883—86 жив в Західній Європі. У 1884 в Парижі спільно с М. Абдо видавав газету «Аль-Урва аль-вуська» («Надійна опора»). У 1886—87 жив у Ірані; у 1887—89 був в Росії. З листопада 1892 жив в Стамбулі як гість султана Абдул-Хаміда II, там же помер. В кінці 1944 останки Д. були перевезені до Афганістану.
В головному вигадуванні «Спростування матеріалістів» Д. з позицій мусульманської правовірності намагався спростувати деякі положення матеріалізму. Різко виступив проти «природної школи» Санд Ахмад-хана і ліберальних реформ у Туреччині періоду танзімата . У усних виступах і у пресі Д. закликав до об'єднання мусульман під владою вищого духовного глави — халіфа в ім'я боротьби проти західноєвропейських колонізаторів, до «відродження чистоти ісламу» в ім'я знищення соціальної несправедливості і до освіти мусульман для подолання їх відставання від ін. народів. Його ідеї національної і надкласової єдності мусульман лягли в основу ідеології панісламізму, що набула поширення ще за життя Д. Рассчитивал здійснити ці ідеї то за допомогою іранського шаху, то за допомогою турецького султана, який, як вважав Д., повинен був очолити об'єднання мусульманських держав.
Соч.: Рідде начурійя (Спростування матеріалістів, буквально — Відповідь натуралістам), Хайдарабад, 1881 (на перс.(персидський) яз.(мова)); на франц.(французький) яз.(мова) — Réfutation des matérialistes, P., 1942.
Літ.: Богушевіч О. Ст, Мухаммад Джемаль Ад-Дін Аль-афгані як політичний діяч, «Короткі повідомлення Інституту народів Азії», 1961, т. 47; Полонськая Л. Р. і Літман А. Д., Вплив релігії на суспільну думку народів Сходу, «Народи Азії і Африки», 1966 №4; Хакимов І. М., Антиколоніалізм Джемаль Пекло-Діна Аль-афгані на сторінках «Аль-Урва аль-вуська», в сб.(збірка): Арабські країни, М., 1970; аль-Урва аль-вуська ва-с-саура ат-тахрірійя аль-кубра («аль-Урва аль-вуська» і велика визвольна революція), Каїр, 1957; Enciclopédie de l''islam, t. 2, Leyde — P., 1965, р. 427—30.
