Джатака (санськр.; буквально — про колишні народження), жанр староіндійської літератури. Формою — проза, переміжна з віршами (гатха). Прадавні твори цього жанру представлені в збірці «Джатака», складовій частині «Сутапітаки», що входить в 2-у книгу буддійського канону на мові палі «Тапітака» (5—2 вв.(століття) до н.е.(наша ера)). Багато сюжетів цієї збірки надалі набули широкого поширення в світовій літературі. У Індії з подальших літературних обробок «Джатаки» найбільш відомі «Джатакамала» (не пізніше 6 ст) Арьяшури і «Аваданамала» (17 ст) Кшемендри. Основна частина джатак — байки і казки про тварин, багато хто з яких містить елементи соціальною і навіть антирелігійною сатири. Інша група складається з чарівних казок про сирени, людоїдів, фантастичні змії і птиць, про морські подорожі і т.п. Зустрічаються також побутові і авантюрні повісті (інколи значного розміру) що малюють життя різних станів староіндійського суспільства. Легенди і притчі, що безпосередньо проповідують буддійську мораль, відносно небагаточисельні. Джатаки користувалися великою популярністю в Азії, особливо в країнах буддійської релігії, і надали помітну дію на розвиток оповідної літератури багатьох народів.
Ізд.: The Jataka..., ed. by V. Fausboll and transl. by T. W. Rhys Davids, v. 1—7, L., 1877—97; Jatakam... Ubers. von J. Dutoit, Bd 1—7, Lpz., 1908—21; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Арья Шур. Гірлянда джатак, або Оповіді про подвиги Бодхисаттви, М., 1962.
Літ.: Серебряков І. Д., Нариси староіндійської літератури, М., 1971; Winternitz М., Geschichte der indischen Literatur, Bd 2, Н. 1, Lpz., 1913.
