«Держави загального благоденствування теорія», одна з сучасних апологетичних теорій буржуазних реформістів про суть капіталістичного суспільства і буржуазної держави, яка зображається як сила, що усуває несправедливість капіталістичних буд і що забезпечує зростання добробуту широких мас населення. Є частиною помилкової ідеї про трансформацію капіталізму в новий суспільний устрій. Її теоретичним джерелом з'явилися кейнсіанство і ідеологія реформіста. Як самостійне поняття концепція «Держави загального благоденствування» набула поширення після 2-ої світової війни 1939—45 і стала невід'ємним елементом офіційної буржуазної пропаганди, а також різних партійних платформ і програм (наприклад, Лейбористській партії у Великобританії, Ліберально-демократичній, — в Японії і ін.). Згідно цієї концепції, у минулому буржуазна держава стояла на позиціях невтручання і не боролася з социальнимі несправедлівостямі капіталістичних буд, а нині воно перетворилося в силу, яка нібито протистоїть монополіям і добивається соціальної гармонії. Розвиток державно-монополістичного капіталізму після 2-ої світової війни, що супроводився посиленим втручанням буржуазної держави в економіку, здобуті в боротьбі трудящими соціальні завоювання в ряду капіталістичних країн були використані для пропаганди ідей «Держави загального благоденствування». Прибічники цієї «теорії», бачивши привабливу силу ідей соціалізму, прагнули також створити враження, ніби його можливості властиві і «новій» капіталістичній державі. Насправді теорія «Держави загального благоденствування» є завуальованою формою захисту державно-монополістичного капіталізму, при якому буржуазна держава використовується монополіями для зміцнення своєї економічної потужності і посилення експлуатації трудящих. Місце, що має, в деяких випадках обмеження діяльності окремих монополій буржуазною державою направлене на дотримання інтересів класу капіталістів в цілому. Соціально-економічні завоювання трудящих в капіталістичних країнах — не наслідок діяльності буржуазної держави, а результат запеклої класової боротьби. Комуністичні і робочі партії борючись проти буржуазної і реформіста ідеології, викривають апологетичну суть концепції «Держави загального благоденствування».
Літ.: Програма КПРС. Прийнята XXII з'їздом КПРС, М., 1971, ч. 1, разд.(розділ) 7; Завадський С., «Держава благоденствування» пер.(переведення) з польськ.(польський), М., 1966; Гулієв Ст Е., Імперіалістична держава. Нарис критики буржуазних теорій, М., 1963; Яковлєва Л. А., Критика лейбористської апології сучасного буржуазного держави. М., 1962.
