Дельбрюк (Delbrück) Бертольд (26.7.1842, Путбус, — 3.1.1922, Йена), німецький лінгвіст. Вчився в Галлові і Берліні. Професор санскриту і компаратівістіки в Йене (1870). Основоположник порівняльного синтаксису індоєвропейських мов, Д. спільно з Ф. Віндішем написав «Синтаксичні дослідження» (т. 1—5, 1871—88), а спільно з К. Бругманом — «Нарис порівняльної граматики індоєвропейських мов» (2 видавництва, т. 1—2, 1897—1916), в якому Д. належить синтаксична частина. Вивчав веди і видав «Ведійськую хрестоматію» (1874). У полемічній роботі «Основні питання дослідження мови» (1901) Д. захищав младограмматічеськую концепцію мови; пізніше відійшов від неї (див. «Введення у вивчення індоєвропейських мов», 1880).
Соч.: Einleitung in das Studium der indogermanischen Sprachen, 6 Aufl., Lpz., 1919; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Введення у вивчення індоєвропейських мов (витягання), в кн.: Звегинцев Ст А., Історія мовознавства XIX—XX століть в нарисах і витяганнях, ч. 1, М., 1964; Введення у вивчення мови СП(Збори постанов) Би, 1904.
Літ.: Hermann Е., Berthold Delbrück, Jena, 1923 (з повною бібл.).
