Декур (Decour) Жак (псевдонім; справжнє ім'я і прізвище Данієль Декурдеманш, Decourdemanche) (1910, Париж, — 30.5.1942, форт Мон-Валерьен), французький письменник. Член Французької комуністичної партії. Педагог. Порвавши з буржуазним середовищем, знайшов опору в картезіанстві, в спадщині Стендаля і Г. Гейне. Його турбувала доля «блудних дітей» буржуазного суспільства 20 ст, їх вибір між залученням до кастової системи (роман «Мудрець і капрал», 1930) і участю в її руйнуванні (розповідь «Бунт школярів», 1934, русявий.(російський) пер.(переведення) 1934), між обивательським невіданням (шляховий щоденник «Філістербург», 1932) і несамовитими шуканнями (роман «Отци», 1936). В середині 1930-х рр. Д. включився в боротьбу з фашизмом, звернувся до марксизму. У 1938—1939 Д. — головний редактор журналу «Коммюн» («Commune»); фашистському «пангерманізму» і расизму він протиставляв «гуманістичну Німеччину» Ф. Шиллера і Л. Бетховена, Г. Лессинга і К. Маркса (есе «Що таке німецький гуманізм?», 1939). Видавав підпільно журнал «Юніверсите лібр» («L''université libre», 1940) і «Пансе лібр» («La pensée libre», 1941). Д. — один із засновників нелегальної газети «Летр франсез» («Les Lettres françaises»), автор «Маніфесту» Національного фронту письменників («Летр франсез», 1942, вересень №1). 19 лютого 1942 Д. арештований. Страчений гестапівцями. Його останній лист (від 30 травня 1942, в книзі: «Листи розстріляних», 1946, русявий.(російський) пер.(переведення) 1949) — заповіт молоді послухати зву «Егмонта» І. Ст Гете, битися за свободу.
Соч.: Pages choisies, P., 1944; Comme je vous en donne l''exemple... Textes de J. Decour présentés par Aragon, P., 1945.
Літ.: Балашов Ст, Вічнозелене листя..., «Літературна газета», 1962, 5 червня; Історія французької літератури, т. 4, М., 1963; Duclos J., Hommage á Politzer, Decour et Solomon, «Nouvelle critique», 1955, juillet — aoút; La Xxiie anniversaire de la mort de J. Decour, «Les Lettres françaises», 1964, 4—10 juin.
