Дейч Лев Григорович (26.9.1855 — 4.8.1941), діяч соціал-демократичного руху в Росії, один з лідерів меншовизму. Народився в Тульчине, в купецькій сім'ї. З 1874 народник, в 1876 піддавався арешту, але біг. У 1877 один з організаторів виступу селян в Чигирінськом повіті Київської губернії, був арештований, але в 1878 біг з в'язниці. З 1879 член організації «Земля і воля», а після її розколу — «Чорного переділу» . У 1880 емігрував за кордон, де в 1883 взяв участь в створенні першою російською марксистською группи«Звільнення праці» . Організовував видання і нелегальне перевезення революційної літератури до Росії. У 1884 в Германії був арештований і виданий царським властям. Військовим судом засуджений до 13 років каторги і поселення в Східному Сибіру. У 1901 біг за кордон і прилучився до «Іскрі» ; був кооптований в члени адміністрації Закордонної ліги російської революційної соціал-демократії. Брав участь у виданні «Іскри» і «Зорі» . Входив в Закордонне бюро організаційного комітету із скликання 2-го з'їзду РСДРП (1903). На з'їзді прилучився до меншовиків. Осенью 1905 повернувся до Росії. У 1906 був арештований і засланий в Туруханський край, але по дорозі біг за кордон. Учасник 5-го (1907) з'їзду РСДРП і міжнародного соціалістичного конгресу Штутгарту (1907). У роки реакції — меншовик-ліквідатор. У 1911—16 жив в США, видавав в Нью-Йорку журнал социал-шовініста «Вільне слово». Після Лютневої революції 1917 повернувся до Петрограду де примикав до групи правих меншовиків-оборонців, один з редакторів меншовицької газети «Єдність». Після Жовтневої революції від політичної діяльності відійшов; працював над виданням літературного спадку Р. Ст Плеханова. З 1928 пенсіонер. Автор спогадів і статей по історії російського визвольного руху.
