Даргинський мова, мова даргинцев. Один з дагестанських мов . Територія поширення — Акушинський, Дахадаєвський, Кайтагський, Льовашинський, Сергокалінський райони, а також деякі селища ін. районів Дагестанської АССР. Число тих, що говорять на Д. я. — близько 227 тис. чіл. (1970, перепис). Відноситься до дагестанської гілки кавказьких (іберійсько-кавказьких) мов. Розпадається на ряд діалектів, що сильно відрізняються один від одного: акушинський, урахинський (інакше хюркилінський), цудахарський, сирхинський, муїрінський, кубачинський, кайтагський (інакше хайдакський). Останні два інколи розглядалися як самостійні мови. У основі літературної мови лежить акушинський діалект.
В області фонетики Д. я. відрізняється наявністю увулярних, фарінгальних і ларінгальних, а також абруптівов, або смичногортанних приголосних; характерний також наявність фарінгалізованного головного середнього ряду. В області граматики слід зазначити наявність ергатівной конструкції, велике число місцевих відмінків (20), три іменні класи, в числівниках — десятерічная система числення, в дієслові — відмінювання не лише класне, але і особисте, чітко виражена система дієслівних видів, наявність в дієслівній основі превербов, виражаючих просторів, і деякі ін. значення. У лексиці поряд з відвічним фондом — запозичення з арабського перської, тюркської і російської мов.
До Великої Жовтневої соціалістичної революції Д. я. був неписьменним. Спочатку писемність була на основі арабської графіки, в 1928—38 на основі латинської, а з 1938 перекладена на російську графіку.
Літ.: Услар П. До., Хюркилінськнй мова. Етнографія Кавказу. Мовознавство, 5, Тіфліс, 1892; Абдуллаєв С. Н., Граматика даргинського мови, Махачкала, 1954; його ж. Руссько-даргинський словник, Махачкала, 1950; Магометов А. А., Кубачинський мова. (Дослідження і тексти), Тб., 1963.
