Дандін (рр. народження і смерті невідомі), староіндійський письменник і теоретик літератури 6—7 вв.(століття) Автор трактату по теорії літератури «Дзеркало поезії» і романа «Пригоди десяти принців», генетично пов'язаної з казковим епосом Гунадхьі «Бріхаткатха» («Велика оповідь»). Д. приписується також роман «Повість про красуню з Аванті». Як теоретик Д. розвинув вчення про стежки розробляв теорію стилю. Його концепції вплинули на подальший розвиток теорії літератури і поетики в Індії, у тому числі на учення про аланкарах і теорію дхвані .
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Пригоди десяти принців, М., 1964.
Літ.: Ріттер П. Р., Дандін і його роман «Пригоди десяти хлопцем», «Зап. Харківського університету», 1898, ст 2; Серебряков І. Д., Нариси староіндійської літератури, М., 1971; DES. До., History of Sanskrit literature, Calcutta, 1947, р. 207—16; R uben W., Die Eriebnisse der zehn Prinzen. Eine Erzahiung Dandins, B., 1952.
