Аланкара (санськр. — прикраса), поетична прикраса в індійській поетиці. Ділиться на 2 великих класу: артхаланкара (артха — сенс), яка прикрашає сенс слова, і шабдаланкара (шабда — слово) — його звучання. Найважливіші з артхаланкар: порівняння (упама), метафора (рупака), гіпербола (атішаєктн), гра слів (шлеша) і ін. До шабдаланкарам відносяться алітерація (анупраса), рима і ін. Перша згадка про А. міститься в трактаті «Бхаратіянатьяшастра» (імовірно 3—5 вв.(століття)), де дається аналіз чотирьох риторичних фігур. У пізніших трактатах по поетиці число А. доходить до ста і більш.
