Далекосхідне бюро ЦК РКП(б), Дальбюро, спеціальний партійний орган, що керував більшовицькими організаціями Далекого Сходу в умовах існування Далекосхідної республіки (ДВР). 3 березня 1920 Сибірське бюро ЦК РКП (б) (Сиббюро) по вказівці ЦК РКП (б) утворило для керівництва комуністичними організаціями Далекого Сходу Далекосхідне бюро РКП (б), яке в серпні 1920 було перетворено в Далекосхідне бюро ЦК РКП(б), з безпосереднім підпорядкуванням ЦК РКП(б). У 1-й склад Дальбюро входили Н. До. Гончарів, А. М. Краснощеков, І. Р. Кушнарев, С. Р. Лазо, П. М. Никіфоров, А. А. Ширямов; пізніше — Ст Р. Бісярін, І. П. Дзевалтовський (І. Л. Юрін), В. І. Хотімський і Б. 3. Шумяцкий (А. С. Червоний). Окрім них, в різний час до складу Дальбюро входили також П. Ф. Анохин, А. М. Буйко, С. Я. Гроссман, М. І. Губельман, М. Е. Дельвіг, А. А. Знаменський, До. І. Кнопінський, П. А. Кобозев, Н. А. Кубяк, Ст А. Масленников, Н. М. Матвєєв, Ф. Н. Петров, М. А. Тріліссер, Я. Д. Янсон. Першочерговим завданням Дальбюро було створення і зміцнення ДВР. У своїй деятельності Дальбюро виходило із затверджених Політбюро ЦК РКП(б) 13 серпня 1920 «Коротких тез по Далекосхідній республіці». У завдання Дальбюро входило забезпечення впливу ЦК РКП(б) і Уряди РРФСР на рішення питань внутрішньої і зовнішньої політики ДВР. Діяльність Дальбюро проходіла в складній обстановці боротьби проти внутрішньої контрреволюції і японських інтервентів, від руки яких загинув член Дальбюро С. Р. Лазо. Дальбюро проводило велику роботу по зміцненню Народно-революційної Армії (НРА) ДВР, по керівництву партизанським рухом проти білогвардійців і інтервентів. Деякі члени Дальбюро допускали політичні помилки, що виражалися в недооцінці або, навпаки, в переоцінці значення існування ДВР; ці ухили були здолані за допомогою ЦК РКП (б). Дальбюро взяло активну керівну участь в організації остаточного розгрому белогвардейщини і в ліквідації іноземної інтервенції на Далекому Сході (жовтень 1922), після чого територія ДВР увійшла до складу РРФСР.
Літ.: Історія КПРС, т. 3, кн. 2, М-код.,1968, с. 543—52.
