Гірське законодавство в СРСР, система юридичних норм, що визначають компетенцію органів Союзу РСР, союзних і автономних республік в області регулювання стосунків по користуванню надрами, що встановлюють порядок використання надр для різних народно-господарських потреб, правила безпечного ведення гірських робіт і порядок охорони надр. Р. з. поширюється також на випадки використання надр без будівництва споруд (підземне зберігання нафти, газу і ін. корисних речовин, поховання шкідливих речовин, спуск стічних вод), на деякі стосунки по експлуатації підземних вод (наприклад, їх пошуки і розвідку, облік і складання кадастру таких вод) і частково на земельні стосунки (порядок забудови площ залягання корисних копалини).
Основними джерелами радянського Р. з. є: конституції Союзу РСР, союзних і автономних республік, Гірське положення Союзу РСР 1927 окремі закони союзних республік, постанови Рад Міністрів Союзу РСР і союзних республік.
Радянське Р. з. грунтується на тому, що в СРСР надра, так само як земля, ліси і води, — виняткова власність держави. Державною власністю є також підприємства гірської промисловості (шахти, копальні і т. д.); лише невеликі підприємства по видобутку так званих місцевих будівельних матеріалів (глини, піску) можуть полягати в власності кооперативу або інших громадських організацій.
Р. з. встановлює ряд правових засобів, стимулюючих якнайповніше і комплексне використання запасів корисних копалини при експлуатації родовищ, що запобігають забрудненню надр і що забезпечують їх раціональне використання на користь різних галузей народного господарства.
Законодавством Союзу РСР і союзних республік встановлена дисциплінарна, адміністративна, кримінальна і цивільна відповідальність за порушення правил використання і охорони надр, а також правил безпечного ведення гірських робіт.
Літ.: Сиродоєв Н. А., Правовий режим надр, М., 1969.
