гіпер-ядро , гіпер-фрагмент, атомне ядро, до складу якого поряд з нуклонами входить гіперон . Г.-я. утворюється при взаємодії часток високої енергії з нуклонами ядра або при захваті ядром повільного К — -мезона. В результаті цього виникає повільний L 0 -гиперон, створюючий зв'язану систему з ядром. Час життя Г.-я. визначається часом життя L 0 -гиперона (~ 10 -10 сік ).
Перше Г.-я. було виявлено в 1952 польськими фізиками М. Данишем і Е. Пневським за допомогою ядерних емульсій, що експонуються в потоці космічних променів (см. мал.(малюнок) ). Всі відомі Г.-я. є Лямбда-г.-я., тобто ядрами, що містять L 0 -гиперон. Це відбувається тому, що всі останні гіперони вступають в швидкі реакції з нуклонами ядра, а для L 0 -гиперона такі реакції заборонені правилами відбору. Г.-я. позначається хімічним символом елементу з індексом L зліва внизу. Наприклад, ядро гіпергелію, склад якого: 2р + 2n + L 0 , позначається символом 5 He. Г.-я. вивчають за допомогою ядерних фотоемульсій і бульбашкових камер . Відомі характеристики більше десяти видів легких Г.-я. При взаємодії часток високої енергії з важкими ядрами фотоемульсії спостерігається утворення важких Г.-я. з А до 100. Існування Г.-я. свідчить про те, що між гіперонами і нуклонами діє сила тяжіння. У 1963 було виявлено перше подвійне Г.-я. LL 10 Ве (4p + 4n + 2l 0 ), а в 1966 — LL 6 He (2p + 2n + 2l 0 ). Вивчення властивостей подвійних Г.-я. дозволяє з'ясувати характер сил, що діють між двома гіперонами.
Літ.: Телегді Ст Л., Гіперядра, в кн.: Фізика атомного ядра, М., 1965 (Над чим думають фізики, ст 4); Філімонов Ст А., Виявлення другого випадку подвійного гіперядра, «Успіхи фізичних наук», 1967, т. 92, ст 3, с. 535.
