Гіпнопедія (від греч.(грецький) hypnos — сон і paideia — вчення, виховання), вчення під час природного сну. Термін «Г.» не застосовується по відношенню до процесу придбання знань в стані гіпнозу або будь-якого іншого штучно викликаного сну (електросон, медикаментозний сон), оскільки в цих випадках процес вчення носить характер гіпнотичного або гіпнотичного для поста навіювання.
Використання сну (як природного, так і штучного) для придбання знань застосовувалося ще в старовині (буддійські священики в Китаї, факіри і йоги в Індії, лебаши в Ефіопії і ін.). Перша спроба практичного вживання Р. в новітній час (1923) була зроблена Д. А. Фіннєєм (США) в морському училищі в Пенсаколе (штат Флоріда). У СРСР вперше така спроба була зроблена А. М. Свядощем в 1936. Інтерес к Г. і прагнення дати їй теоретичне обгрунтування поновилися в 50-х — початку 60-х рр. 20 ст У зарубіжній Р. помітно вплив ідеалістичних, головним чином фрейдистських концепцій — Д. Кертіс (США), Ж. Женеве (Франція) і ін. (див. Фрейдизм ). Сов. учені (Л. А. Блізніченко, В. П. Зухарь і ін.) пояснюють можливість Р. на основі павловського вчення про наявність т.з. сторожових пунктів в корі великих півкуль головного мозку під час сну.
Експериментальні дані свідчать про те, що засвоєння інформації, гипнопедічеським, що подається, дорогою, залежить від характеру пам'яті, віку що виучується, від кількості сеансів і об'єму програми за один сеанс вчення, від інтонаційної характеристики мови.
Багато теоретичних і практичних проблем Р. (працездатність, стомлюваність після тривалого вживання Р., зміна функціонального стану нервової системи в результаті систематичного використання Р. і т.д.) недостатньо ясні. Очевидно, що Р. не може замінити природний педіатричний процес: може бути корисною для закріплення в пам'яті лише деяких видів інформації (іноземні слова, телеграфна азбука, формули, таблиці).
