Гуцули, етнографічна група українців . Живуть в гірських районах івано-франківської і Чернівецької обл., а також в Раховськом районі Закарпатської обл. УРСР. Говорять на гуцулському діалекті української мови . До возз'єднання зап.(західний)-укр. земель з УРСР (1939—45) Р. були роз'єднані: до 1-ої світової війни вони знаходилися під владою Австро-Угорщині (з 1867), а після — під владою Польщі, Румунії і Чехословакії. Своєрідність історичних умов розвитку визначила деякі особливості в господарстві, культурі, побуті і мові Г. Основниє заняттями Р. відвіку були гірничо-пасовищне скотарство, лісові промисли, сплав лісу по гірських річках. Землеробство (головним чином садівництво і городництво) мало другорядне значення. Були розвинені художні промисли (різьблення і випалювання по дереву виробництво шкіряних і мідних виробів, гончарство, ткацтво). За роки соціалістичного будівництва в господарстві, культурі і побуту Р. сталися корінні зміни. Див. ст. Українська РСР .
Літ.: 3 етнографiчніх спостережень С. М. Ковалiва («Гуцулі»), «Народна творчicть та етнографiя», 1959 № 4; 3еленiн Д. До., Про київське походження карпатських українцiв — гуцулiв, в кн.: Українська етнографiя. До., 1958.
