Гутаперча (англ. guttapercha, від малайськ. getah — камедь, смола і pertja — дерево, що виділяє цю смолу, а також одна з назв о. Суматра), продукт життєдіяльності гуттаперченосних рослин . Основний компонент Р. (до 90% ) — високомолекулярний транс-поліізопрен (гутта) емпіричні формули (C 5 H 8 ) n — ізомер цис-поліізопрену, вуглеводня каучуку натурального . Середня молекулярна маса гутти близько 50 000. Окрім гутти, технічеськиая Р. містить смоли, білкові речовини, вологу і ін.
При кімнатній температурі технічна Р. — твердий кожеподобний продукт від білого до жовтувато-коричневого кольору; щільність 0,945—0,955 г/см 3 , показник заломлення n D 20 = 1,523. Р. стійка до дії кислот, у тому числі соляною і фтористоводневою. При нагріванні (50—100 °С) Р. розм'якшується, стає пластичною і розчинною в ароматичних і хлорованих вуглеводнях. Найбільш коштовні властивості Р. — водонепроникність (влагопоглощеніє протягом двох років не перевищує 0,2%) і високі електроізоляційні властивості [діелектрична проникність 2,6; питомий об'ємний електричний опір 10 12 ом ( м-код (10 14 ом ( см )]. Подібно до натурального каучуку, Р. здатна до вулканізація з допомогою сірки. Міцність при розтягуванні вулканізованою Р. складає 17—30 Мн/м 2 (170—300 кгс/см 2 ), відносне подовження 500—550% .
Р. знаходить вживання головним чином для ізоляції підводних кабелів а також при виготовленні кислототривких і склеювальних матеріалів. Вжиток Р. скорочується, оскільки її замінюють синтетичним трансом-поліізопреном, трансом-поліхлоропреном (т.з. синтетичною Р.) і деякими іншими синтетичними полімерами.
Літ.: Войновський а.б., Гутаперча, М. — Л., 1951; Довідник гумовика. Матеріали гумового виробництва, М., 1971, с. 251.
