Гун, термін, що позначав в Древньому Китаї в епоху Інь (16—11 вв.(століття) до н.е.(наша ера)) далеких предків царюючих правителів — ванов, а в епоху Чжоу (11—3 вв.(століття) до н.е.(наша ера)) — правителів незалежних царств. У феодальному товаристві Китаю Р. — вищий титул знатності. Нащадки членів імператорської сім'ї — ваної, що отримували спадкові володіння, також називали Р.
