Гун (історіч.)
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Гун (історіч.)

Гун, термін, що позначав в Древньому Китаї в епоху Інь (16—11 вв.(століття) до н.е.(наша ера)) далеких предків царюючих правителів — ванов, а в епоху Чжоу (11—3 вв.(століття) до н.е.(наша ера)) — правителів незалежних царств. У феодальному товаристві Китаю Р. — вищий титул знатності. Нащадки членів імператорської сім'ї — ваної, що отримували спадкові володіння, також називали Р.