Гулазян Ольга Миколаївна [27.12. 1885 (8.1.1886), Тбілісі, — 27.5.1970, Єреван], вірменська радянська актриса, народна артистка Вірменської РСР (1935). Сценічна діяльність почала в 1901 в Тбіліському вірменському театрі. Гастролювала в Баку, в містах Північного Кавказу, в Москві, Петербурзі, а також в Туреччині, Єгипті. З 1926 актриса Вірменського театру ім. Г. Сундукяна (Єреван). Особливо яскраве дарування Р. розкрилося в постановках п'єс Сундукяна: Саломе («Ще одна жертва» і «Розорене вогнище»), Наталія («Хатабала»), Епімія («Пепо»).
Мистецтво Р. відрізняли легкість, витонченість виконання, музичність мови, м'яка, щира манера гри, яскравий національний колорит. Серед кращих ролей також: Гаяне («Зрада» Южіна-Сумбатова), Туанет, Доріна («Уявний хворий», «Тартюф» Мольера), Лауренсия («Овече джерело» Лопе де Вега), Огудалова («Безприданниця» Островського), Ксенія («Єгор Буличев та інші» Горького), Бабуся («Дерева вмирають стоячи» Касони). Державна премія СРСР (1952). Нагороджена орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, а також медалями.
