Грішин Іван Тихонович [3(16) .12.1901, село Внуковічи, нині Рославльського району Смоленської обл., — 20.6.1951, Москва], генерал-полковник (1945), Герою Радянського Союза (10.4.1945). Член КПРС з 1927. Народився в сім'ї селянина. У Радянській Армії з 1920. Брав участь в ліквідації антоновщини . Закінчив піхотні командні курси (1922), піхотну школу (1928) і Військову академію ним. Фрунзе (1936). Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 брав участь в боях на Західному, Брянськом і 2-м-кодом Білоруському фронтах в посадах: командира стрілецької дивізії (червень 1941 — березень 1942), начальник штабу 50-ої, потім 11-ої гвардійської армії (березень 1942 — червень 1943); командувача 49-ою армією (червень 1943 — травень 1945). За уміле керівництво армією при звільненні Могильова і форсуванні рр. Дніпро, Друть і Березіна удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Після війни начальник Управління бойової підготовки Сухопутних військ. Нагороджений 2 орденами Леніна, 5 орденами Червоного Прапора, 2 орденами Суворова 1-ій мірі, орденами Кутузова 1-ої міри, Червоної Зірки і медалями.
