Грігорьев Андрій Олександрович [20.10(1.11) .1883, Петербург, — 2.9.1968, Москва], радянський фізіко-географ, академік АН(Академія наук) СРСР (1939). Член КПРС з 1946. Після закінчення Петербурзького університету (1907) удосконалювався в географії в Берлінському і Гейдельбергськом університетах. З 1909 по 1916 співробітничав у відділі географії Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона. З 1918 брав участь в організації першого вищого географічного учбового закладу — Географічного інституту в Ленінграді, де був професором і деканом; з 1925 по 1936 професор Ленінградського університету. Проводив польові дослідження в Большеземельськой тундрі (1904, 1921), на Південному Уралі (1920, 1923), в Якутії (1925—26) і на Кольському півострові (1928—31). Полягав членом Головної редакції 2-го видання БСЕ, був головним редактором Короткої географічної енциклопедії (1960—66).
За ініціативою Р. в 1918 при Комісії з вивчення продуктивних сил Академії наук був організований відділ промислово-географічного вивчення Росії, перетворений згодом в інститут географії (директором якого Р. був до 1951, пізніше керував відділом історії географії в тому ж інституті).
Основні праці Р. по загальній теорії фізичної географії, принципам і методам фізіко-географічного районування, характеристиці типів географічні середовища, історії розвитку географічній думці в Росії і за кордоном. Розробив учення про географічній оболонці Землі і показав, що вона володіє специфічними законами будови і розвитку і є об'єктом вивчення фізичної географії. У серії нарисів «Досвід характеристики основних типів фізіко-географічного середовища» (1938—42) дав аналіз природних умов географічних поясів Землі. Монографія «Субарктіка» була удостоєна Державної премії СРСР (1947). Спільно с М. І. Будико в 1956 сформулював періодичний закон географічної зональності, що встановлює повторення на різних широтах географічних зон, що володіють деякими загальними властивостями.
Р. належать також роботи: «Розвиток фізіко-географічної думки в Росії» (1961), «Розвиток теоретичних проблем радянської фізичної географії (1917—1934)» (1965); «Закономірності будови і розвитку географічного середовища» (1966). Нагороджений орденом Леніна, 2 ін. орденами, а також медалями.
