Грігорьев Аполлон Олександрович [близько 20.7(1.8) .1822, Москва, — 25.9(7.10) .1864, Петербург], російський літературний критик і поет. Син чиновника. Закінчив юридичний факультет Московського університету (1842). У 40-х рр. захоплювався утопічним соціалізмом і масоном. Став главою т.з. молодій редакції «Моськвітяніна» і його провідним критиком (1850—56). Для статей Р. 50-х рр. характерна романтична утопія, мрія про патріархального народу, вільного, талановитого (межі такого ідеалу Р. бачив в російському купецтві). Свою естетику Р. створював під впливом філософів-ідеалістів ф. Шеллінга і Т. Карлейля. Основний пафос «органічної критики» Р. — захист в мистецтві «думки сердечною», синтезу думки і душі художника, інтуїтивності і цілісності пізнання життя. Головну увагу Р. приділяв національним і етичним проблемам сучасного мистецтва, але, в відмінність від революційних демократів, відмовлявся від політичних виводів і цікавився не стільки об'єктивною суттю характерів персонажів, скільки відношенням автора до героїв, віддзеркаленням в них «натури» автора. У 40-х рр. Р. захоплювався творчістю Н. Ст Гоголя; у «Моськвітяніне» він захищав «патріархальні» п'єси А. Н. Островського; після 1855 визнав в російському національному характері не лише «упокорювання», але і бунтарство; почав позитивно відзиватися про творчість М. Ю. Лермонтова, А. І. Герцена, І. С. Тургенева, а ідеалом для нього став А. С. Пушкін. У 1861 разом з Ф. М. Достоєвським і Н. Н. Страховим Р. виступив як пропагандист ідей почвеннічества . Співробітничав в журналі «Час» (1861—63). У цей період посилюється історизм критичного методу Р., зростає інтерес до протесту особи («Про розвиток ідеї народності в нашій літературі», 1861—62), проте Р. намагається примирити західництво і слов'янофільство, з'єднати передові ідеали епохи з християнством.
У віршах Р. відбилися його коливання: він писав і масонські «Гімни», і нелегальні революційні вірші. Але головний його герой — страждаюча романтична особа з «стихійністю» і рокової таємничістю відчуттів. У ліричний цикл «Боротьба» (1857) входять кращі вірші Р. («Про, говори хоч ти з мною...», «Циганська угорка»). Р. переводив Шекспіра, Байрона, Гейнеа, Беранже. Його поезія зробила вплив на А. А. Блоку.
Соч.: Літературна критика, М., 1967; Ізбр. проїзв.(твір), Л., 1959; Спогади, М. — Л., 1930.
Літ.: А. А. Грігорьев. Матеріали для біографії, П., 1917; Егоров Би. Ф., Аполлон Грігорьев — критик, «Уч. зап.(західний) Тартуського університету», 1960, ст 98 (є бібл. критичних статей Р.), 1961, ст 104.
