Грубі корми, сухі рослинні корми з високим вмістом клітковини (25—45% ). До Р. до. відносяться: сіно, гуменниє корма (солома, полова), гілковий корм, висушені водорості. Р. до. є обов'язковим компонентом зимових раціонів травоїдних тварин. Близько половини споживаних в зимовий період кормових одиниць і перетравного протеїну тварини отримують в Р. до. Корми цієї групи забезпечують потрібний об'єм раціону і рихлу консистенцію кормових мас, що сприяє нормальному травленню у травоїдних тварин. Молодняк для прискорення розвитку травного апарату з раннього віку привчають до поїдання Р. до.
Найбільше значення з Р. до. має сіно. В порівнянні з ін. кормами цієї групи воно більш живильне. Наприклад, в 100 кг сіна конюшини люцерна, еспарцета, костриці і ін. міститься понад 50 кормових одиниць. Багато видів сіна (боб, злакове для боба) багаті повноцінним протеїном, мінеральними речовинами, вуглеводами, каротином. З гуменних кормів найбільш живильна солома хлібних злаків. У 100 кг пшеничної соломи 22 кормових одиниці, вівсяний — 31, просяний — 40. Солома ярових злаків пітательнєє, чим озимини. Для поліпшення поєдаємості соломи застосовують різні способи підготовки її до згодовування (різання, запарювання, кальцинування і ін.). Кількість Р. до. у раціоні залежить від вигляду, віку і продуктивності тварин. Із зростанням молочної продуктивності доля Р. до. у раціоні знижується, соковитих і концентрованих — збільшується. Дача Р. до. молочним коровам — 2—2,5 кг на 100 кг живої маси.
Зберігають сіно і солому в скиртах, стогах і сіносховищах; для зручності зберігання і перевезення пресують.
