Громадська думка , стан масової свідомості, відношення (приховане або явне) людей, що містить в собі, до подій і фактів соціальної дійсності, до діяльності різних груп і окремих осіб. О. м. виступає в експресивній, контрольній, консультативній і директивній функціях — займає певну позицію, дає пораду або виносить ухвалу по тих або інших суспільних проблемах. Залежно від вмісту висловів О. м. виражається в оцінних, аналітичних, конструктивних думках. О. м. регулює поведінка індивідів, соціальних груп і інститутів в суспільстві, виробляючи або асимілюючи (запозичуючи з сфери науки, ідеології, релігії і т.д.) і насаджуючи певні норми суспільних стосунків. Нарешті, залежно від знаку висловів О. м. виступає у вигляді позитивних або негативних думок.
О. м. діє практично у всіх сферах життя суспільства. В той же час кордони його думок досить визначені. Як об'єкт висловів громадськості виступають лише ті факти і події дійсності, які викликають суспільний інтерес, відрізняються значущістю і актуальністю.
О. м. діє як в рамках суспільства в цілому, так і в рамках різних класів і соціальних груп. У цьому сенсі можна говорити не лише про О. м. всієї країни, але і про О. м., наприклад, робочого класу, молоді республіки або району, осіб однієї професії, працівників даного підприємства, членів даної організації і т.п. Стосовно названим общностям носієм (суб'єктом) О. м. може виступати як спільність в цілому, так і будь-які складові її освіти (групи) — незалежно від вмісту їх думок, від того, чи висловлюються вони «за» або «проти», чи утворюють вони «більшість» або «меншість». Відповідно до цього по своїй структурі О. м. може бути моністічним одностайним і плюралістичним, таким, що складається з ряду не співпадаючих один з одним точок зору.
У кожному конкретному випадку вміст і інші характеристики О. м. (міра однорідності, знак висловів та інші) визначаються рядом чинників — структурою (перш за все соціальною) спільності, що висловлюється, мірою збігу інтересів вхідних в неї різних груп, характером обговорюваного питання і т.п. Процеси формування і функціонування О. м. можуть протікати стихійно, незалежно від діяльності тих або інших соціальних інститутів, але найчастіше вони є результатом цілеспрямованої дії різного роду державних установ, політичних організацій, наукових і ін. центрів.
що Складається на різних по глибині рівнях суспільної свідомості — на рівні теоретичного знання (науки) і на рівні буденної свідомості, відображає всілякі інтереси різних соціальних груп, О. м. може бути більшою чи меншою мірою достеменним або помилковим, адекватним або ілюзорним.
В розвиненому суспільстві звичними каналами (і формами) вираження О. м. є: вибори органів влади, участь мас в законодавчій і старанній діяльності, преса і інші засоби масової комунікації, зборів, маніфестації і пр. Поряд з цим широке поширення мають також і вислови, що викликаються політичним дослідницьким і т.п. інтересом і що набувають форми референдумів масових обговоренні яких-небудь проблем, нарад фахівців, вибіркових опитів населення і т.д.
Активність функціонування і фактичне значення О. м. в житті суспільства визначаються існуючими соціальними умовами — загальними, пов'язаними з характером виробничих стосунків, класової структури суспільства, рівнем розвитку продуктивних сил, культури і т.п., і специфічними, пов'язаними з розвиненістю демократичних інститутів і свобод, в першу чергу свободи висловлювання думок — слова, друку, зборів, маніфестацій. Величезне значення мають і гарантії дієвості О. м.
В сучасному капіталістичному товаристві О. м. формується в першу чергу під впливом буржуазних джерел інформації і пропаганди і використовується панівними класами в системі ідеологічного управління, в тому числі як засіб маніпулювання свідомістю людей.
При соціалізмі, в умовах ліквідації соціальних антагонізмов, якісних змін в соціальній структурі, культурі, встановлення соціально-політичної і ідейної єдності суспільства, О. м. робочого класу, селянства, інтелігенції єдино по корінних проблемах суспільного розвитку і виражається Комуністичною партією, ін. громадськими організаціями трудящих. О. м. — активний суб'єкт державного і суспільного управління, включений безпосередньо в процес ухвалення рішень органами управління. Ета історично нова роль О. м. посилюється у міру подальшого розвитку суспільства, у зв'язку із змінами економічних, соціальних, політичних, технічних і ін. умов функціонування О. м. і знаходить своє вираження в ускладненні функцій О. м., розширенні кордонів проблем, про які судить громадськість, зростанні міри глибини і компетентності висловів О. м. і т.д.
Літ.: Ленін Ст І., Після виборів в Америці, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 22; його ж, Держава і революція, там же, т. 33; його ж, Чергові завдання Радянської влади, там же, т. 36; його ж, Первинний варіант статті «Чергові завдання Радянської влади», там же; його ж, Пролетарська революція і ренегат Каутський, там же, т. 37; Келле Ст Же., Ковальзон М. Я., форми суспільного свідомості, М., 1959; Уледов А. До., Громадська думка радянського суспільства, М., 1963: Грушин Би. А., Думки про світ і світ думок, М., 1967;. Bogardus E. The making of public opinion, N. Y., 1951; Reader in public opinion and communication, ed. B. R. Berelson, М. Janowitz, 2 ed., Glencoe, 1953; Society for the psychological study of social issues. Public opinion and propaganda, ed. D. Katz [а. о.], N. Y., 1954; Sauvy A., L’opinion publique, P., 1956; Stoetzel J., Girard A, Les sondages d''opinion publique, P., 1973.
