Григорій Синаїт (Gregorios Sinaites) (60-і рр. 13 ст — 40-і рр. 14 ст), основоположник візантійського містичного учення ісихазма . Керівник руху ісихастов на Афоне, де написав релігійно-філософські твори, присвячені обгрунтуванню аскетизму і що узагальнювали багатовіковий досвід монастирської споглядальної містики. Джерелами робіт Р. С. були праці попередніх містиків — Іоана Лествічника, Сімеона Нового, Никіти Стіфата, Філофея Синаїта і ін. З представників ісихазма зробив найбільший вплив на релігійно-психологічного учення Древньої Русі. Житіє Р. С. написано його учнем Каллістом, майбутнім константинопольським патріархом, видане І. В. Помяловським в 1894; русявий.(російський) пер.(переведення) І. Соколова, 1904.
Соч. у кн.: Patrologiae cursus completas, series graeca, accur. J. P. Migne, t. 150, P., 1865.
