Грігоровіч Дмитро Васильович [ 19(31) .3.1822, Симбірськ, — 22.12.1899 (3.1.1900), Петербург], російський письменник. Дитинство провів в садибі батька, симбірського поміщика. Вчився в інженерному училищі і Академії витівок (Петербург, 1836—40). Служив в Дирекції імператорських театрів. Найбільш значні твори Р. — повести «Село» (1846) і «Антон-бідолаха» (1847, опубліковано в журналі «Сучасник»), написані у дусі натуральної школи і носять антикріпосницький характер. У них виражені критичне відношення до дворянства, любов до селян, дани картини природи. У 40—50-і рр. Р. створює твори з народного життя, що викривають соціальну несправедливість: повести «Капельмейстер Ховрахів» (1848), «Пригоди Накатова» (1849), «Свістулькин» (1855) і ін., роман «путівці» (1852). У 50-і рр. в світогляді Р. виявляються суперечливі тенденції: співчуття демократичним устремлінням поєднується з випадами проти Н. Г. Чернишевського (повість «Школа гостинності», 1855), що завершилося виходом Р. з «Сучасника» (1860). У романах Р. цього періоду («Рибаки», 1853, і «Переселенці», 1855—56) з любов'ю намальовано життя селянства, міститься великий етнографічний матеріал. Проте тут позначилися і помірно-ліберальні погляди письменника. Своя морська подорож довкола Європи (1858—59) він описав в путніх нарисах «Корабель “Ретвізан”» (ч. 1—2, 1859—63). На початку 60-х рр. Р. залишив літературну діяльність і лише в 1883 вийшла його повість «Гутаперчевий хлопчик» про трагічну долю дитяти-акробата. Коштовний для історії літератури матеріал містять «Літературні спогади» (1892—93).
Соч.: Полн. собр. соч.(вигадування), т. 1—12, СП(Збори постанов) Би. 1896; Ізбр. проїзв.(твір), М. — Л., 1959; Літературні спогади, М., 1961.
Літ.: Лотман Л. М., Грігоровіч, в кн.: Історія російської літератури, т. 7, М.— Л., 1955; Історія російської літератури XIX ст Бібліографічний покажчик, М. — Л., 1962.
