Грецький вогонь, запальна суміш, що застосовувалася в 7—15 вв.(століття) у морських боях і при облозі фортець. Р. о. полягав, ймовірно, із смоли, каніфолі, сірки, селітри і ін. речовин, його полум'я не гасилося водою. У 673 Г.о. був успішно застосований греками, що запозичили його від арабів, при обороні Константинополя. Підпалену суміш кидали на кораблі противника в бочках, а також із спеціальних мідних труб, які встановлювалися на носі і бортах корабля. До 12 ст греки зберігали монополію на вживання в морському бою Р. о., пізніше за його сталь застосовувати і в ін. флотах. З появою вогнепальної зброї Р. о. втратив своє значення.
