Гренаж (франц. grainage, від graine — грена ), здобуття здорової життєздатної грени (яєць) від метеликів тутового і дубового шовкопряда на спеціальних підприємствах — племінних шовківницьких станціях і гренажних заводах. Основне завдання Р. — боротьба з хворобами шовкопрядів, що передаються через заражену грену, головним чином з пебріной. У СРСР шовківницькі станції розмножують грену чистих порід тутового шовкопряда і передають її племінним шовківницьким господарствам, які проводять відгодівлю гусениць і готують чистопорідну елітну грену для передачі гренажним заводам. За кожним гренажним заводом закріплений район, в племінних шовківницьких господарствах якого проводиться відгодівля гусениць шовкопряда з елітної або племінної грени різних категорій. Племінні господарства доставляють на гренажниє заводи кокони, які після ретельної перевірки, мікроськопічеськго дослідження зразків на пебріну і якісній оцінці кожної партії використовуються для виведення метеликів і здобуття грени. Гренажниє заводи готують зазвичай промислову гібридну грену, передавану через районну контору по заготівці шовковичних коконів шовківницьким господарствам для здобуття «промислових» коконів — сировини для виробництва шовку. Племінну грену в СРСР виробляють лише целлюлярним способом, який гарантує здобуття незараженої грени. При цьому способі після папільонажа (спаровування метеликів) самок ізолюють в паперові мішечки, де вони відкладають грену. Потім метеликів мікроськопіруют для виявлення заражених пебріной, і хворих метеликів разом з відкладеною ними греною знищують. Грену від здорових самок об'єднують, миють, розвішують в паперові мішечки по 25 г (РРФСР) або по 29 г (Узбецька РСР), що складає т.з. коробку грени, і зберігають в холодильнику до наступної весни. Промислову грену отримують менш трудомісткими способами (промисловим, біологічним, термічним і способом Ст А. Струнникова), а при зараженості пебріной — целлюлярним способом. Основна маса грени, що готується, має бути гібридною. Грена чистих порід служить головним чином для приготування гібридної. У країнах розвиненого шовківництва (Японія, КНР(Китайська Народна Республіка), Італія і ін.) племінну грену готують целлюлярним способом, промислову грену — промисловим способом.
До Жовтневої революції більше 70% грени ввозилося до Росії з-за кордону. СРСР — країна розвиненого гренажного виробництва: 39 (на 1971) гренажних заводів і 5 племінних шовківницьких станцій, що готують грену тутового шовкопряда, зосереджено в Середній Азії, Закавказзі (основних районах шовківництва дореволюційної Росії), в РРФСР, на Україні, в Молдавії.
Літ.: Міхайлов Е. Н., Ковальов П. А., Селекція і племінна справа в шовківництві, М., 1956; Міляєв А. П., Довідник по шовківництву, М., 1960; Ковальов П. А., Шевельова А. А., Тут іпак курті уругчилги ва селекцияси, Тошкент, 1962; Основні правила по приготуванню промислової грени тутового шовкопряда на гренажних заводах Головного управління шовківництва Міністерства сільського господарства Узбецькою РСР, Таш., 1962. 77.
