Грачевський Михайло Федорович [1849, с. Березівка, нині Саратовською обл., — 26.10(7.11) .1887], російський революціонер, народоволець. Народився в сім'ї священнослужителя. З 1867 вчився в Саратовській духовній семінарії, не закінчив її, в 1869 став сільським вчителем. З 1871 працював слюсарем, машиністом. У 1874 поступив вільним слухачем в Петербурзький технологічний інститут, зближувався з народниками — чайковцамі, вів революційну пропаганду серед робітників Петербургу і Москви. Був пов'язаний з групою «москвичів» (С. І. Бардіна, П. А. Алексєєв і ін.). Тричі був арештований (1873, 1875, 1878). Судився по народницькому «процесу 193-х» . Осенью 1879 біг із заслання (Архангельська губернія). В кінці 1879 в Петербурзі став членом виконавського комітету «Народної волі», за дорученням якого працював в 1881—82 в Білорусії і Прибалтиці для посилення впливу партії в провінції. У Петербурзі брав участь в замахах на царя Олександра II, в друкуванні народовольчеських видань, вів фінансові справи організації. У червні 1882 арештований. По «процесу 17-ти» (1883) засуджений до страти, заміненої безстроковою каторгою. (Мова Р. на суді опублікована в журналі «Минувщина», 1906 № 12.) Каторгу відбував у фортеці Петропавловськой, потім Шліссельбурзькій, де покінчив життя самогубством.
Літ.: Фігнер Ст, Збережена праця. Спогади, т. 1—2, М., 1964; Вовк С. С., Народна воля 1879—1882, М. — Л.. 1966.
