Гофман (Hoffmann) Ернст Теодор Амадей (24.1.1776, Кенігсберг, — 25.6.1822, Берлін), німецький письменник, композитор, музичний критик, диригент, художник-декоратор. Син чиновника. У Кенігсбергськом університеті вивчав юридичні науки. У Берліні з 1816 був на державній службі радником юстиції. Новели Р. «Кавалер Глюка» (1809), «Музичні страждання Іоганна Крейслера, капельмейстера» (1810), «Дон Жуан» (1813) пізніше увійшли в збірці «Фантазії у дусі Калло” (т. 1—4, 1814—15). У повести «Золотий горщик» (1814) світ представлений як би в двох планах: реальному і фантастичному. У романі «Елексир диявола» (1815—16) дійсність з'являється як стихія темних, надприродних сил. У «Дивних стражданнях одного директора театру» (1819) змальовані театральні вдачі. Його символіко-фантастічна повість-казка «Крошка Цахес по прозванню Циннобер» (1819) носить яскраво сатиричний характер. У «Нічних розповідях» (ч. 1—2, 1817), в збірці «Серапіонови брати» (т. 1—4, 1819—21, русявий.(російський) пер.(переведення) 1836), в «Останніх розповідях» (видавництво 1825) Р. то в сатиричному, то в трагічному плані малює конфлікти життя, романтично трактуючи їх як одвічну боротьбу світлих і темних сил. Нескінчений роман «Житейські переконання кота Мурра» (1820-22) – сатира на німецьке філістерство і феодально-абсолютистські порядки. Роман «Повелітель бліх» (1822) містить сміливі випади проти поліцейського режиму в Пруссії.
Яскравим вираженням естетичних поглядів Р. є його новели «Кавалер Глюк», «Дон Жуан», діалог «Поет і композитор» (1813), цикл «Крейслеріана» (1814). У новелах, а також в «Фрагментах біографії Іоганнеса Крейслера», введених в роман «Життєві переконання кота Мурра», Р. створив трагічний образ натхненного музиканта Крейслера, що повстає проти філістерства і приреченого на страждання.
Знайомство з Р. в Росії почалося з 20-х рр. 19 ст Ст Р. Белінський, стверджуючи, що фантазія Р. протистоїть «...пошлой розсудливої ясності і визначеності...», в той же час засуджував Р. за відрив від «...жівой і повній дійсності» (Полн. собр. соч.(вигадування), т. 4, 1954, с. 98).
Музике Г. вчився у свого дядька, потім у органіста Хр. Подбельського (1740— 1792), пізніше брав уроки композиції в І. Ф. Рейхардта. Р. організував філармонічне суспільство, симфонічний оркестр у Варшаві, де він служив державним радником (1804—07). У 1807—13 працював як диригент, композитор і декоратор в театрах Берліна, Бамберга, Лейпціга і Дрездена. Багато свої статті про музику друкував в «Альгемайне музікаліше цайтунг» («Allgemeine musikalische Zeitung», Лейпціг).
Одін з основоположників романтичної музичної естетики і критики, Р. вже на ранньому етапі розвитку романтизму в музиці сформулював її істотні тенденції, показав трагічне положення музиканта-романтика в суспільстві. Він представляв музику як особливий світ («невідоме царство»), здатний розкрити людині сенс його відчуттів і пристрастей, природу загадкового і невимовного. Р. писав про суть музики, про музичні вигадування, композиторів, виконавців.
Твори Р. зробили вплив на До. М. Вебера, Р. Шумана, Р. Вагнера. Поетичні образи Р. отримали втілення в творчості Р. Шумана («Крейслеріана”), Р. Вагнера («Леткий Голландець»), П. І. Чайковського («Лускунчик»), А. Ш. Адана («Жізель»), Л. Деліба («Коппелія»), Ф. Бузоні («Вибір нареченої»), П. Хиндеміта («Кардільяк») і ін. Сюжетами для опер послужили твори Р. — «Майстер Мартін і його підмайстри», «Крихта Цахес по прозванню Циннобер», «Принцеса Брамбілла» і ін. Р. — герой обпер Ж. Оффенбаха («Казки Гофмана», 1881) і Г. Лаччетті («Гофман», 1912).
Р. — автор першої йому.(німецький) романтичної опери «Ундіна» (соч. 1813), опери «Аврора» (соч. 1812), симфоній, хорів, камерних вигадувань.
Соч.: Dichtungen und Schriften, Bd 1—15, Lichtenstein — Weimar, 1924; Poetische Werke, Bd 1—6, Ст, 1958; Musikalische Novellen und Schriften..., Weimar, 1961; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Собр. соч.(вигадування), т. 1—8, СП(Збори постанов) Би, 1896—99; Собр. соч.(вигадування), т. 1—7 М., 1929—30 (не законч.); Новели і повести, Л., 1936; Ізбр. твори, т. 1—3, М., 1962; Бібліографія російських переведень і критичної літератури, сост. 3. Ст Житомирська, М., 1964; Життєві переконання кота Мурра..., М., 1967.
Літ.: Герцен А. І., Гофман, Собр. соч.(вигадування) у 30 томах, т. 1, М., 1954; Мірімський І., Романтизм Е. Т. А. Гофмана, «Уч. зап.(західний) Московського гос.(державний) педагогічного інституту. Кафедра історії загальної літератури», 1937, ст 3; Браудо Е. М., Е. Т. А. Гофман, П., 1922; Іванов-Борецкий М. Ст, Е. Т. А. Гофман 1776— 1822, “Музична освіта”, 1926 № 3—4; Ферман Ст Е., Німецька романтична опера, в його кн.: Оперний театр.(театральний) Статті і дослідження, М., 1961; Weiner Н. G., Е. Т. A. Hoffmann, Weimar, 1962; Voerster J., 160 Jahre E. T. A. Hoffmann-forschung 1805—1965, Stuttg., 1967; E. T. A. Hoffmanns Leben und Werk in Daten und Bildern, Fr./M., [1968]; Piana Theo, E. T. A. Hoffmann als bildender Künstler, B., 1954; Moos P., E. T. A. Hoffmann als Musikästhetiker, «Die Musik», 1907, 6 Jg, April, S. 67-84; Ehinger H., E. T. A. Hoffmann als Musiker und Musikschriftsteller, Köln, 1954.
