Гофмансталь, Хофмансталь (Hofmannsthal) Гуго фон (1. 2. 1874, Відень, — 15. 7. 1929, Родаун), австрійський письменник, есеїст. Походив з аристократичної сім'ї. Вивчав право і філологію у Відні. Виступив в 90-х рр. Віддав дань імпресіонізму, символізму, неоромантизму. Неприйняття буржуазної дійсності і безкрилого натуралізму в літературі привело Р. до культу краси і насолод (одноактна драма «Смерть Тіциана», 1892). У його збірці «Вірші і маленькі драми» (1907) поряд із збитковими настроями виражена мрія про повноцінне життя, яке не можуть дати естетізм і гедонізм (п'єса «Божевільна і смерть», 1894, видавництво 1899). Проте у вольних переробках трагедій Софокла і Евріпіда. («Електра», 1904—06, «Едіп і сфінкс», 1906) герої втілюють жорстокість, патологічну чуттєвість або є безвільними жертвами долі. У стилізаціях під середньовічні містерії («Всяка людина», 1911; «Зальцбургський великий театр життя», 1922) заглиблюються декадентські ідеї песимізму і містика. До Жовтневої революції в Росії Р. віднісся вороже, аристократично відкинувши владу народу (драма «Башта», 1925).
Соч.: Gesammelte Werke, Bd 1—12. Fr./M., 1947—56; Die Gedichte und kleinen Dramen, Lpz., 1958; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Драми, М., 1906.
Літ.: Аксельрод І., Літературно-критичні нариси, Мінськ, 1923; Історія німецької літератури, т. 4, М., 1968; Hammelmann H. A., Hugo von Hofmannsthal. New Haven, 1957; Hamburger M.,. H. von Hofmannstha], Gött., [1964]: Weber H., H. von Hofmannsthal. Bibliographie..., B., 1966.
