Горючі сланці, корисна копалина з групи твердих каустобіолітів, значна кількість смоли, що дає при сухій перегонці (близькою по складу до нафти). Р. с. складаються з переважаючої мінеральної (кальцити, доламає, гідрослюди, монтморіллоніт, каолініт, польові шпати, кварц, пірит і ін.) і органічних частин (кероген), остання складає 10—30% від маси породи і лише в сланцях найвищої якості досягає 50—70%. Органічна частина є біо- і геохімічно перетвореною речовиною простих водоростей, що зберегла клітинну будову (талломоальгиніт) або що втратив його (коллоальгиніт); у вигляді домішки в органічній частині присутні змінені залишки вищих рослин (вітриніт, фюзеніт, ліпоїдініт). Залежно від співвідношень водоростевих і гумусових компонентів Р. с. розділяються на сапропелітовиє і гумітосапропелітовиє. Перша група Р. с. відрізняється від другої підвищеним вмістом водню (8—10%) і низьким — гумінових кислот (0,5% ) в органічній масі. Сапропелітовиє Р. с. володіють підвищеним виходом смол до 20—30% і теплотою згорання до 14,6—16,7 Мдж/кг (3500—4000 ккал/кг ). Ці показники в гуміто-сапропелітових Р. с. нижче при рівному вмісті мінеральної домішки. У світовій практиці видобутку і використання Р. с. діапазон найважливіших показників дуже широкий.
Р. с. по генезису можуть бути морськими, лагунними і озерними сапропелітамі, а по складу — глинистими, карбонатними, крем'янистими. Чергуючись з іншими, парагенетічеськи пов'язаними з ними осадовими породами, Р. с. утворюють сланценосниє формації потужністю в десятки і сотні м-коду з площею поширення до декілька тис. км 2 .
Р. с. присутні у відкладеннях всіх геологічних систем палеозою, мезозою і кайнозою. У структурно-тектонічному відношенні покладу їх відносяться головним чином до платформеного типа; декілька рідше вони зустрічаються в геосинклінальних областях.
В СРСР (1970) здобуто 24,3 млн. т Р. с.; за кордоном промисловий видобуток проводиться в КНР(Китайська Народна Республіка), Іспанії, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Австрії. Загальні запаси Р. с., що містять від 10 до 65% органічної речовини, на земній кулі, по орієнтовним підрахункам, складають 1500 млрд. т, у тому числі (у млрд. т ): у Африці 370, Азії 500, Австралії 90, Європі 120, Північній Америці 220, Південній Америці 180.
Загальні геологічні запаси Р. с. в СРСР оцінюються в 195,1 млрд. т , у тому числі балансових 16,6 млрд. т (1968). У СРСР основні родовища Р. с. знаходяться в Європейській частині: Естонське і Ленінградське — ордовікськие, Білоруські — девонські Печоро-Вичегодськие — девонські і юрські, Волжськие — юрські, Болтишськоє на Україні — палеогеновоє. У Середній Азії виділяються Байсунськоє і ін. родовища палеогенового віку; у Казахстані Кендерликськоє — каменноугольно-пермське; у Східному Сибіру Оленекськие — кембрійські і Забайкальські — раннемезозойськие. У США крупні родовища палеогенових сланців формації Грин-Рівер знаходяться в штатах Колорадо, Юта, Вайомінг; крім того, сланці різного віку є на Алясці, в Каліфорнії і ін. Родовищами Р. с. розташовують Канада, Китай, Бразилія, Великобританія, Швеція, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Іспанія, Австрія, Югославія, Єгипет, Малі, Сомалі і ін. країни.
Р. с. мають промислове значення як паливо і енергохімічну сировину. Для цілей енергетики (паливо, газ, мазут) широко використовуються самі Р. с. Із сланцевої смоли отримують різні хімічні продукти (феноли, пластифікатори дубителі, клейові речовини, іхтіол, препарати для боротьби з ерозією грунтів і боротьби з бур'янами). З відходів (золи) отримують будматеріали (цемент і ін.). Центрами вжитку Р. с. є крупні сланцеперерабативающие комбінати і електростанції в Естонській РСР, Ленінградській і Куйбишевськой областях. У США Р. с. розглядаються головним чином як потенційна сировина для здобуття нафти і газу шляхом підземної газифікації з використанням енергії ядерних вибухів для створення величезної підземної порожнини, заповненою зруйнованою сланцевою породою, що полегшить процес газифікації. За даними 7-ої світової енергетичної конференції (1968), ресурси смоли в Р. с. не менше світових запасів нафти і газу. Для деяких країн (Малі, Сомалі і ін.), що розвиваються, бідних енергоресурсами, проблема використання Р. с. вельми актуальна.
Літ.: Симпозіум по розробці і використанню горючих сланців. Доповіді..., Талін, 1968; Геологія родовищ вугілля і горючих сланців СРСР, т. 11, М., 1968; Хімія і технологія горючих сланців і продуктів їх переробки, Л., 1968; Utilization of oil shale, progress and prospects, N. Y., 1967.
