Гонорар авторський (від латів.(латинський) honorarium — винагорода за послуги), винагорода, що виплачується авторові твору літератури, науки або мистецтва або його спадкоємцям за використання цього твору (див. Авторське право ). У СРСР ставки Р. а. встановлюються Радою Міністрів СРСР або Радами Міністрів союзних республік (наприклад, пост.(постанов) Ради Міністрів РРФСР від 7 квітня 1960 «О авторському гонорарі за літературно-художні твори»). В межах цих ставок розмір Р. а. визначається авторським договором. Якщо немає затверджених ставок Р. а., розмір його встановлюється угодою сторін (наприклад, автора і видавництва) стосовно встановлених ставок.
За загальним правилом, автор отримує гонорар як при першому, так і при кожному подальшому використанні твору (перевиданні, виконання в театрі або концерті, тиражуванні копій кінофільму або телефільму і т. д.). Розмір гонорару за видання залежить від вигляду твору, його об'єму, кількості попередніх видань, а в певних випадках також від накладу. При публічного виконання твору гонорар обчислюється у відсотках від збору за спектакль, концерт і так далі Виплата деяких видів Р. а. (за публічного виконання твору, додаткову винагороду за використання твори в кино- і телевізійних фільмах, а витворів прикладного мистецтва — в промислових виробах) здійснюється лише через авторські організації, що діють в системі Союзу письменників СРСР і Союзу художників СРСР.
Спадкоємцям Р. а. виплачується в межах 50% суми, яка належала б авторові при його житті, в течію, як правило, 15 років, рахуючи з 1 січня року смерті автора. Законодавство окремих союзних республік передбачає виплату спадкоємцям менше 50% цієї суми (у РРФСР за видання творів, що не належать до художньої літератури, спадкоємці отримують 20%).
