Гомерівське питання, сукупність проблем, що відносяться до особи Гомера і авторству приписуваних йому старогрецьких епічних поем «Іліада» і «Одіссея» ; ширше — сукупність проблем, походження, що стосуються, і розвитку старогрецького епосу. Вже в старовині висловлювалося припущення, що Гомер жив в неписьменний час і його поеми передавалися усно; з цим зв'язувалися повідомлення про те, що в 6 ст до н.е.(наша ера) афінський тиран Пісистрат доручив виробити офіційний текст гомерівських поем. Справжня постановка Р. ст зв'язана, проте, з цікавістю епохи Освіти до народної поезії. Німецький філолог Ф. А. Вольф в своєму «Введенні до Гомера» (1795) прийшов до виводу, що «Іліада» і «Одіссея» — збори окремі пісень, а німецький критик Ф. Шлегель прямо визнав (1796) гомерівський епос плодом колективної творчості народних поетів. Послідовники Вольфа, так звані «аналітики», прагнули, виходячи з сюжетних протиріч і стилістичних відмінностей усередині поем, виділити в самому тексті його складові частини. Проте всі такі припущення виявлялися суб'єктивними і довільними. Противники Вольфа, наприклад Ст Р. Белінський, вказували на моменти творчої єдності кожній з поем. Питання про конкретну історію складання гомерівських поем, з їх безперечними моментами єдності і настільки ж безперечною внутрішньою суперечністю, залишається спірним. Позитивніших результатів досягло вивчення Р. ст в розширювальному значенні терміну. Історичною базою основного ядра оповідей, що відклалися в грецькому епосі, є «мікенськая» епоха 16—13 вв.(століття) до н.е.(наша ера) Суспільний пристрій і матеріальна культура, змальовані в поемах, містять поряд з «мікенськимі» межами також і пізніші — аж до 8 ст до н.е. Вивчення гомерівських поем в зіставленні з живим епосом сучасних народів, у тому числі народів СРСР, розкриває в них багаточисельні сліди пісенної, напівімпровізаційної стадії епосу, але приводить швидше до висновку, що перед нами не запис фольклорного тексту, а література, що вже стає. Більшість дослідників відносить остаточне оформлення «Іліади» до останньої третини 8 ст до н. е.(наша ера), а «Одіссею» рахує декілька більш пізніше.
Літ.: Радцит С. І., Історія старогрецької літератури, 2 видавництва, М., 1959; Тронський І. М., Історія античної літератури, 3 видавництва, Л., 1957; його ж. Проблеми гомерівського епосу, в кн.: Гомер. Іліада, пер.(переведення) Н. І. Гнедіча, М. — Л.. 1935; Лосев А. Ф., Гомер, М., 1960; Егунов А. Н., Гомер в російських переведеннях XVIII-XIX вв.(століття), М. — Л., 1964; Lorimer Н. L., Homer and the monuments L., 1950; Bowra C. М., Heroic poetry, L., 1952; Finsler G., Homer in der Neuzeit von Dante bis Goethe, Lpz. — B., 1912; Lesky A., Die Homerforschungen in der Gegenwart, W., 1952; його ж, Homeros, Stuttg., 1967; A companion to Homer, ed. by A. J. B. Wace and F. Н. Stubbings, L. — N. Y., 1963.
