Голованов Микола Семенович [9(21) .1.1891, Москва, — 28.8.1953, там же], радянський диригент, піаніст, композитор і педагог, народний артист СРСР (1948). У 1914 закінчив Московську консерваторію (клас композиції С. Н. Василенко). З 1909 диригент синодного хору, з 1915 хормейстер, в 1918—36 диригент, в 1948—53 головний диригент Великого театру СРСР (Москва). У 1919 спільно з К. С. Станіславським брав участь в організації Оперної студії при Великому театрі (згодом Оперний театр ім. Станіславського). З 1937 головний диригент і художній керівник Великого симфонічного оркестру Всесоюзного радіокомітету. Займався педагогічною діяльністю. У 1925—29 і 1943—48 професор Московської консерваторії, керівник оперного і оркестрового класів. Диригент величезної ерудиції, Р. концентрував свої творчі зусилля на інтерпретації російської класичної музики: «Борис Годунов» Мусоргського (1948; Державна премія СРСР, 1949), «Садко» Рімського-корсакова (1949; Державна премія СРСР, 1950), «Хованщина» Мусоргського (1950; Державна премія СРСР, 1951) і ін. Диригентська манера Р. відрізнялася енергією, контрастами і барвистістю звучання оркестру.
Г.— прекрасний піаніст, беззмінний акомпаніатор А. Ст Нежданової, з якою вони складали високохудожній ансамбль. Автор 2 обпер («Принцеса Юрата» і «Багатирський курган»), симфонії і більше 20 романсів. Державна премія СРСР (1946) за концертно-ісполнітсльськую діяльність. Нагороджений орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Літ.: Аносов Н.. Н. С. Голованов, «Радянська музика», 1951 № 5; Хайкин Би., Бурхливий талант, там же, 1963 № 8.
