Головацкий Яків Федорович (17.10.1814, с. Чепелі, нині Бродовського району Львівської області, — 13.5.1888, Вільнюс), український поет, фольклорист. Син священика уніату. Закінчив Львівський університет в 1841, де з 1848 був професором української мови і літератури, потім ректором. Разом з письменниками М. Шашкевічем і І. Вагильовічем з'явився таким, що зачинає нової української літератури в Австро-Угорщині Галіциі, що знаходилася під ігом. Виступив з віршами в альманаху «Русалка Днестровая» (1837). У 1846 в збірці «Вінок русинам на обжинки» опублікував 20 сербських пісень в перекладі українською мовою. Пропагував ідею єдності українського народу, боровся за розвиток літератури на рідній мові. У 50-х рр. Р. став близький слов'янофілам, пізніше перейшов в табір реакції. Представляють цінність зібрані Р. «Народні пісні Галицької і Угорськой Русі» (кн. 1—4, 1878).
Соч.: Твори, 2 вигляд., Львiв 1913.
Літ.: Історія української літератури, т. 1, До., 1954; Пісьменникі 3axiдної Україні 30—50 poкiв XIX ст. Mapкiян Шашкевіч, Iван Вагильовіч, Якiв Головацький і ін., [Вступ. ст. I. I. Пільгука], До., 1965.
