Гліцерин (від греч.(грецький) glykeros — солодкий) (1,2,3-тріоксипропан; пропантріол-1,2,3), простий трьохатомний спирт НОСН 2 — СНОН — СН 2 ВІН; сиропообразная безбарвна нетоксична солодка на смак рідина; без запаху; t пл 17,9°С, t кіп 290°С; щільність 1,26 г/см 3 (25°С); переохолоджуючись, перетворюється біля —100°С у скловидну масу. Р. може бути перегнаний без розкладання лише у вакуумі або з перегрітою парою. Р. змішується у всіх співвідношеннях з водою (температура кипіння водних розчинів Р. знижується із зменшенням концентрації Г.; ці розчини характеризуються низькими температурами замерзання), а також з метиловим і етиловим спиртами і ацетоном. Р. розчинимо в суміші спирту з ефіром або хлороформом; нерастворім в жирах, бензині, бензолі, сірковуглеці; розчиняє багато неорганічних і органічні речовини, наприклад солі, лугу, цукру; гігроскопічний, поглинає воду з повітря до 40% (по масі). Р. утворює моно-, ді- і тріпроїзводниє. Подібно до ін. спиртам, він дає металеві похідні — гліцерати. При взаємодії з галогеноводородамі або галогенідами фосфору утворюються галогенгидріни, наприклад а-хлоргідрин Clch 2 Chohch 2 ВІН, а, g-діхлоргидрін Clch 2 Chohch 2 Cl. Р. окислюється до гліцеринового альдегіду (СН 2 ОН—СНОН—СН=О), діоксиацетону (СН 2 ОН—СО—СН 2 ВІН), гліцеринової кислоти (СН 2 ОН—СНОН—СООН) і ін., а також Co 2 і води.
При дегідратації Р. можуть утворитися полігліцеріни або акролеїн . При взаємодії Р. з альдегідами і кетоном утворюються відповідні ацеталі і кеталі (наприклад, гліцерінацетальдегид гліцерінацетон і ін.). Дією мінеральних кислот отримують ефіри, наприклад обробка Р. сумішшю азотної і сірчаної кислот приводить до тринітрату Р., т. званому нітрогліцерину. При ацилуванні органічними кислотами або їх похідними утворюються моно-, ді- і трігліцеріди; трігліцеріди вищих жирних кислот — головна складова частина жирів і масел рослинного і тваринного походження (див. Гліцериди ).
Вперше Р. був отриманий обмиленням природних жирів (До. Шеєле, 1779). Р. виробляють в основному синтетичними методами на основі пропилену :
Відомі і інші способи синтезу Р. Р. застосовують у виробництві вибухових речовин (див. Нітрогліцерин ) і синтетичних смол (див. Смоли алкіду ); отримуваний на основі Р. або напівпродуктів його синтезу епіхлоргідрин служить для виробництва епоксидних смол . Р. — важлива складова частина багатьох харчових, косметичних і фармацевтичних продуктів; його застосовують в поліграфічній, шкіряній, текстильній, паперовій промисловості. Водні розчини Р. знаходять вживання як антифризи.
В медицині Р. застосовують місцево як засіб для пом'якшення шкіри (пом'якшувальний засіб ), а також в свічках і клізмах як послаблюючий засіб . Р. служить основою для приготування мазей, лініментов. Похідні Р. — жири, ліпіди і деякі ін. — грають велику біологічну роль.
