Глінка Костянтин Дмитрович [23.6(5.7) .1867, с. Коптево, нині Духовщинський район Смоленської обл., — 2.11.1927, Ленінград], радянський грунтознавець, академік АН(Академія наук) СРСР (1927). У 1889 закінчив фізико-математичний факультет Петербурзького університету і був залишений асистентом при кафедрі мінералогії, професором якої було Ст Ст Докучаєв. У 1895 асистент кафедри геології і мінералогії Новоалександрійського з.-х.(сільськогосподарський) інституту, а після захисту магістерської дисертації (1896) — ад'юнкт-професор цієї кафедри; одночасно керував єдиним тоді в Росії кафедрою грунтознавства того ж інституту. У 1906 захистив докторську дисертацію («Дослідження в області вивітрювання»), в якій виклав стадійність процесів вивітрювання і перетворення первинних мінералів у вторинних.
В 1906—10 під керівництвом Р. проведені грунтові дослідження за якісною оцінкою земель Вологодською, Новгородською, Псковською, Тверськой, Смоленською, Калузькою, Володимирською, Ярославською, Ніжегородськой, Симбірськой і ін. губерній. У 1908—14 організував і очолив роботу грунтово-ботанічних експедицій Головного переселенського управління в Західному і Східному Сибіру, на Далекому Сході і в Середній Азії. Експедиціями були отримані матеріали, що характеризують земельні фонди нових районів з.-х.(сільськогосподарський) освоєння.
З 1913 директор Воронежського з.-х.(сільськогосподарський) інституту, з 1922 — Ленінградського з.-х.(сільськогосподарський) інституту, де одночасно очолював кафедру грунтознавства. У 1927 директор Грунтового інституту АН(Академія наук) СРСР. На 1-м-коді Міжнародному конгресі грунтознавців (1927) вибраний президентом Міжнародного суспільства грунтознавців. Р. проводив грунтові дослідження паралельно з геохімічними і мінералогічними; вони охоплюють широкий круг питань фізичної географії і грунтового вивітрювання. Р. вніс багато нового в розуміння закономірностей географічного розподілу грунтів, генезису, солонцового процесу, підзолоутворення і утворення бурих напівпустинних грунтів. Він — основоположник палеогрунтознавства. Прогресивне значення мала пропаганда ним в Росії і за кордоном основ генетичного грунтознавства.
Соч.: Глауконіт, його походження, хімічний склад і характер вивітрювання, СП(Збори постанов)Б, 1896; Про лісові грунти, в кн.: Матеріали по вивченню російських грунтів, ст 5, СП(Збори постанов) Би. 1889; Латеріти і червоноземи тропічних і субтропічних широт і родинні ним грунти помірних шпротів, «Грунтознавство», 1903, т. 5 № 3; Дослідження в області процесів вивітрювання, СП(Збори постанов) Би, 1906; Грунти Росії і прилеглих країн, М. — П., 1923; Деградація і підзолистий процес, «Грунтознавство», 1924 № 3—4; Грунтознавство, 6 видавництво, М. 1935.
Літ.: Берг Л. С., К. Д. Глінка як географ, «Тр. Грунтового інституту ним. В. Ст Докучаєва», 1930, ст 3—4; Льовінсон-лессинг Ф. Ю., До. Д. Глінка, там же; Вернадський Ст І., Записки про вчені праці проф. До. Д. Глінки, «Ізв. АН(Академія наук) СРСР», 1927, т. 21 № 18; Ліверовський Ю. [А.], Творча дорога академіка До. Д. Глінки, «Грунтознавство», 1948 № 6.
