Гинзбург Ілля Ісаакович [13(25) .1.1882, Москва, — 15.4.1965, там же], радянський геохімік і мінералог, доктор геологічно-мінералогічних наук (1943), заслуженого на діяча науки і техніки РРФСР (1957). З 1902 по 1904 вчився у Фрейбергськой гірської академії (Німеччина); закінчив Петербурзький політехнічний інститут (1913). У 1925—1963 працював в установах АН(Академія наук) СРСР, з 1956 по 1963 — завідувач відділом екзогенних рудних родовищ інституту геології рудних родовищ, петрографії, мінералогії і геохімії. Р. вніс вклад у вчення про древніх корі вивітрювання . Основні роботи: «Каолін і його генезис» (1912); «Древня кора вивітрювання на ультраосновних породах» (ч. 1—2, 1946—1947, співавтор); «Досвід розробки теоретичних основ геохімічних методів пошуків руд кольорових і рідких металів» (1957). Державна премія СРСР (1946). Нагороджений 2 орденами, а також медалями.
