Гершензон Михайло Осиповіч [1(13) .7.1869, Кишинів, — 19.2.1925, Москва], російський історик літератури і суспільної думки. Закінчив Московський університет (1894). Роботи Р. про П. Я. Чаадаєве (1908), В. С. Печеріне (1910), декабристові С. І. Крівцове (1914), «грибоєдовській Москві» (1914), про західників і слов'янофілів («Історія молодої Росії», 1908; «Історичні записки про російське суспільство», 1910; «Образи минулого», 1912) багаті фактичним матеріалом і написані в жанрі художнього філософсько-психологічного дослідження, але з ідеалістичних позицій. У 1909 в збірці «Віхи» Р. виступив із статтею проти ідей соціалізму і революції; у 1914 порвав з веховством. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції став на дорогу співпраці з Радянською владою (наприклад, був організатором і першим головою Всеросійського союзу письменників); проте зберіг свої релігійно-філософські погляди. У книгах Р. про А. С. Пушкине і І. С. Тургеневе (1919) оригінальні естетичні і психологічні спостереження поєднувалися з пошуками ірраціонального початку в творчості, а застосований ним метод «повільного читання» носив суб'єктивістський характер. Р. ввів в науковий обіг ряд коштовних архівних матеріалів, підготував до друку збірки «Росіяни Пропілєї» (т. 1—4, 6, 1915—19), «Архів Огаревих» (1930, посмертно).
Соч.: Статті про Пушкіна. [Предісл. Л. П. Гроссмана], М., 1926; Листи до брата, [Л.], 1927.
Літ.: Плеханов Р. Ст, Соч., т. 23, М. — Л., 1926; Берман Я. З., М. О. Гершензон. Бібліографія, [Од.], 1928.
