Герцеговінськие повстання 1852—53, 1857—58, 1861—1862, антифеодальні і національно-визвольні селянські повстання в Герцеговині, що знаходилася під владою Туреччини. Користувалися підтримкою Чорногорії. Очолював повстанців зброяр Л. Вукаловіч. Найбільш успішним було повстання 1857—1858 [в ході якого повстанці в битві при Грахово (28 квітня — 1 травня 1858) розгромили турецькі війська], що викликало відгуки в Боснії (селянське повстання 1858 в Боснійській Посавіне і Украй). В результаті Р. ст 1857—58 і чорногорсько-турецької війни 1858 Туреччина була вимушена відмовитися на користь Чорногорії від Грахово і ряду ін. пограничних з нею герцеговінських районів. Що почалося в січні 1861 нове повстання мало ряд успіхів, але після поразки Чорногорії у війні з Туреччиною (1862) було пригнічено. Результатом повстання було надання деяких пільг населенню пограничного району від р. Тари до Суторіни.
Літ.: Ђоровић Ст, Лука Вукаловіћ і херцеговачки устанци од 1852—1862 годіне, Београд, 1923; Буне і устанци в Босні і Херцеговіні в XIX століттю, Београд, 1952; Богићевіћ Ст, Почетак устанка Луці Вукаловіћа, «Годішњак історіськог друштва Босне і Херцеговіне», годіна 4, Capajeво, 1952.
