Германістика , в широкому значенні — наука про мови, літератури, історію, етнографію, релігію, право, господарство, звичаї древніх германців; частіше уживається в значенні науки про сучасні і древні німецькі мови і діалекти. Завдання Р. — підготовка нормативних, теоретичних і історичних граматик, складання тлумачних, історичних, етимологічних і діалектних словників німецьких мов. Предметом Р. також є видання і філологічна обробка пам'ятників німецької писемності. Першим філологом-германістом був голландець Ф. Юніус (1589—1677). Засновники наукової Р. — данець Р. Раськ (1787—1832) і німець Я. Грімм (1785—1863). Але збирання матеріалів і опис німецьких мов почалися в епоху Відродження і Реформації у зв'язку із зростанням національних рухів. Боротьба за викладання в школах і університетах не на латинському, а на рідних мовах приводить до появи в різних країнах в 15—17 вв.(століття) безліч граматик окремих німецьких мов і визначає інтерес до збирання древніх рукописів. У роботі про ісландську мову (1818) Р. Раськ довів спільність німецьких мов і встановив їх звукові відповідності з ін. індоєвропейським мовами. Я. Грімм видав першу порівняльну граматику німецьких мов «Німецька граматика» (1819—37) і «Історію німецької мови» (1848). З 1854 Я. Грімм і В. Грімм почали видання багатотомного історичного «Німецького словника» (завершено в 1961 під ред. Т. Фрінгса). Виданням древніх текстів займався німецький філолог К. Лахман (1793—1851).
Для Р. 19 ст характерні емпіризм і відмова від постановки загальних лінгвістичних проблем, що типово для младограмматіков. Для сучасної Р., перш за все радянською, характерні використання новітніх методів і постановка загальних проблем. До 1-ої світової війни центром Р. була Німеччина. Після 2-ої світової війни Р. інтенсивно розвивається в СРСР, ГДР(Німецька Демократична Республіка), США і Японії. Главою радянською Р. був академік Ст М. Жірмунський, що багато зробив для її розвитку. Видана узагальнювальна праця по Г.: «Порівняльна граматика німецьких мов» (т. 1—4, 1962—66, під ред. М. М. Гухман, Ст М. Жірмунського, Е. А. Макаєва, Ст Н. Ярцевой).
Літ.: Жірмунський Ст М., Введення в порівняльно-історичну граматику німецьких мов, М. — Л., l963; Paul Н., Geschichte der germanischen Philologie, в кн.: Grundriss der germanischen Philologie, Bd 1, 2 Aufl., Stras.,1901; Streitberg W., Michels V., Germanisch, Lfg. I, B. — Lpz., 1927 (Grundriss der indogermanischen Sprachund Altertumskunde, Abt. 2 — Die Erforschung der indogermanischen Sprachen, Bd 2); Dünninger J., Geschichte der deutschen Philologie, в кн.: Deutsche Philologie im Aufriss, 2 AUFL, hrsg. von W. Stammier, Bd 1, B., 1956; «Germanistik», Tübingen, 1960—1967; Demetz P., 150 Jahre Germanistik, «Neues Forum», 1967 № 158.
