Германо-італійський договір 1939 (т.з. «Сталевий пакт»), пакт про політичну і військову співпрацю, що завершив утворення агресивного військово-політичного блоку фашистської Німеччини і Італії, носив яскраво виражений антирадянський характер. Підписаний міністрами закордонних справ в Берліні 22 травня строком на 10 років. Був продовженням угоди 1936 про створення т.з. осі Берлін — Рим. Сторони зобов'язалися в разі війни однієї із сторін з ін. державою або державами негайно підтримати її всіма своїми озброєними силами, не укладати перемир'я або світу без узгодження між собою. Г.-и. д. 1939 з'явився важливим етапом військово-дипломатичної підготовки до розв'язування 2-ої світової війни 1939—45. У червні 1940 фашистська Італія вступила у війну на стороні гітлерівської Німеччини.
Публ.: Archiv der Gegenwart, W., 1939, S. 4075—76; 1940, S. 4714—15.
