Гераклея (греч. Herakleia, лат.(латинський) Heraclea), назва більше 30 старогрецьких і давньоримських міст. Найбільш відомі: Г. Понтійськая (сучасний Ереглі, вілайєт Зонгулдак в Туреччині), багате приморське місто в Віфінії . Заснований грецькими колоністами близько 550 до н.е.(наша ера) Була крупним економічним і торгівельним центром на південному побережжі Понта Евксинського. Занепад Р. настав після втрати нею панування в протоках і спустошення галатамі в кінці 3 ст області, що до н.е.(наша ера) належала Р.. У 64 до н.е.(наша ера) Р. увійшла до складу римської провінції Понт і Віфінія. Р. в Латмоса (сучасного Капікерікишна в Туреччині), місто на іонійському побережжі М. Азії, біля південно-західного підніжжя гори Латмос (прадавня назва Р. — Латмос). На початку 2 ст до н.е.(наша ера) Р. придбала важливе економічне значення. У римську епоху Р. входила в римську провінцію Азія, в 6 ст була важливим містом візантійської провінції Карія. Збереглися кріпосні стіни епохи еллінізму довжиною 6 км. . У районі Р., що знаходилася в Південній Італії (сучасний Полікоро), в 280 до н.е.(наша ера) сталася битва під час війни Риму з Тарентом . Наймана армія союзника Тарента епірського царя Пірра (23 тис. чіл., 20 бойових слонів) завдала поразки римськими легіонам консула Публія Валерія Льовіна. Результат битви вирішили бойові слони, з якими римляни зустрілися вперше. Після перемоги в Р. на сторону Пірра перейшли багато міст Південної Італії.
Літ.: Мемнон, Про Гераклєє, «Вісник древньої історпі», 1951 № 1; Apel Н., Die Tyrannis von Heraklea, Halle, 1910; Krischen F., Die Befestigungen von Herakleia am Latmos, B. — Lpz., 1922.
