Пірр (Pýrros) (319—273 до н.е.(наша ера)), цар Епіра в 307—302 і 296—273 до н.е.(наша ера), полководець епохи еллінізму. У 302, позбувшись влади в результаті повстання місцевих племен молоссов, П. прибув до Деметрію I Поліоркету і воював на його стороні в 301. У 296, знов опанувавши владу в Епіре, приєднав до своїх володінь острова Керкиру, Льовкаду, області Акарнанію, Амбракию і ін. території Греції. У 287 протягом семи місяців утримував владу над Македонією. У 280, під час війни р. Тарента з Римом, виступив на стороні першого в битві при Гераклєє (Південна Італія); його наймане військо завдало римлянам поразки. У 279 при р. Ауськулум П. ціною величезних втрат (так звана піррова перемога) знов розбив римлян. У 278 в союзі з сиракузянамі виступив проти союзників Риму — сіцілійських карфагенян. Проте із-за незадоволеності сіцілійського населення його політикою поборовши П. довелося покинути Сиракузи. Повернувся в 276 до Італії. У 275 при Беневенте армія П. була повністю розбита римлянами, сам П. біг в Тарент, потім до Епір.
