Геотермічна електростанція
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Геотермічна електростанція

Геотермічна електростанція , теплова електростанція, що перетворює внутрішнє тепло Землі в електричну енергію. Джерела глибинного тепла — радіоактивні перетворення, хімічні реакції і ін. процеси, що відбуваються в земній корі (див. Геотерміка ). температура порід з глибиною зростає і на рівні 2000—3000 м-коду від поверхні Землі перевищує 100°С. Циркулюючі на великих глибинах води нагріваються до значних температур і можуть бути виведені на поверхню по бурових свердловинах. У вулканічних районах глибинні води, нагріваючись, піднімаються по тріщинах в земній корі. У цих районах термальні води мають найбільш високу температуру і розташовані близько до поверхні, інколи вони виділяються у вигляді перегрітої пари. Глибинне буріння в майбутньому дозволить освоїти високу температуру магматичних вогнищ. Термальні води з температурою до 100°С виходять на поверхню в багатьох районах СРСР.

  В Радянському Союзі перша Р. е. потужністю 5 Мвт пущена в 1966 на півдні Камчатки, в долині річки Паужетки, в районі вулканів Кошельова і Камбалового. Пароводяна суміш з теплосодержанієм до 840 кдж/кг (200 ккал/кг ) виводиться буровими свердловинами на поверхню і прямує в пристрої сепарацій, де при тиску 0,23 Мн/м 2 (2,3 am ) пар відділяється від води. Відсепарована пара поступає в турбіни, а гаряча вода при температурі 120°С використовується для теплопостачання населених пунктів і для ін. цілей. На електростанції встановлено дві турбіни потужністю по 2,5 Мвт. На Р. е. немає котельного цеху, топлівоподачи, золоулавлівателей і багатьох ін. пристроїв, необхідних для звичайної тепловій електростанції ; практично станція складається з машинного залу і приміщення для електротехнічних пристроїв. Собівартість електроенергії на цій Р. е. у декілька разів нижче, ніж на місцевих дизельних електростанціях.

  Здобуття електроенергії на Р. е. здійснюється по одній з схем: прямою, непрямою і змішаною. При прямій схемі природна пара зі свердловин прямує по трубах прямо в турбіни, сполучені з електричними генераторами. Пара і вода, що сконденсувалася, далі йдуть для теплофікації і інколи в хімічне виробництво. При непрямій схемі виробляється попереднє очищення пари від агресивних (що сильно корелюють) газів. При змішаній схемі природна неочищена пара поступає в турбіни, і потім з води, що сконденсувалася, віддаляються гази, що не розчинилися в ній.

  Енергія термальних вод з температурою біля 100°С в невулканічних районах країни може бути використана шляхом вживання вакуумної турбіни з декількома розширювачами або на основі циклу з низькокиплячими робочими речовинами — фреонами і іншими.

  За кордоном Р. е. побудовані і споруджуються в Італії (Тоскана, район Лардерелло), Новій Зеландії (зона Таупо), США (Каліфорнія, Долина Великих Гейзерів) і Японії. У районі Рейк'явіка (Ісландія) геотермальні води використовуються для теплофікації.

  Літ.: Виморков Би. М., Геотермальні електростанції, М. — Л., 1966; «Energy International», 1966, т. 3 № 11, р. 14; 1968, т. 5 № 12, р. 16; 1969, т. 6 № 2, р. 28.