Географія Сибіру і Далекого Сходу інститут Сибірського відділення АН(Академія наук) СРСР (ІГС і ДВ), організований в 1959 в м. Іркутську. Займається вивченням комплексних географічних проблем, а також питань регіональної і прикладної географії (освоєння тайгових територій, принципи районування і класифікації земель на ландшафтній основі і пр.). Досліджуються питання формування населення, медичній географії, географія виробництва і оцінки природних ресурсів. До завдань інституту відносяться розробка принципів і методів тематичного картографування (ландшафтного, медіко-географічного, геоботанічного і ін.) і складання тематичних карт. На стаціонарах інституту ведуться експериментальні фізіко-географічні спостереження і досліджуються природні режими тайгових і степових ландшафтів для цілей прогнозування змін природного середовища і виявлення теоретичних питань ландшафтоведенія. У складі інституту є лабораторії і географічні стаціонари в Західному і Східному Сибіру. У Читі — з 1963 регіональна лабораторія ІГС і ДВ: у пос.(селище) Шушенськоє (Красноярський край) з 1968 — Південносибірська географічна обсерваторія інституту. З 1962 публікуються «Доповіді інституту географії Сибіру і Далекого Сходу» і щорічник «Сибірська географічна збірка», а також різні видання по фізичній і економічній географії.
Літ.: Воробйова Т. Н., Інституту географії Сибіру і Далекого Сходу — 10 років, «Ізв. Всесоюзного географічного суспільства», 1970, т. 102, ст 3.
