Географічне суспільство Союзу РСР [колишні назви — Російське географічне суспільство (1845—1850, 1917—26), Імператорське Російське географічне суспільство (1850—1917), Державне географічне суспільство (1926—38)], одне із старих географічних суспільств світу. Засновано 6(18) серпня 1845 в Петербурзі за ініціативою найбільших учених — Ф. П. Літке, До. М. Бера, Ф. П. Врангеля і ін. З перших років свого існування Р. о. розвернуло обширну експедиційну, видавничу і освітню діяльність. Воно внесло найбільший науковий вклад до вивчення Уралу, Сибіру, Далекого Сходу, Середньої і Центральної Азії, Кавказу, Ірану, Нової Гвінеї, Індії, полярних районів і ін. країн. Дослідження ці пов'язані з іменами П. А. Кропоткина, П. П. Семенова-Тян-Шанського, Н. М. Пржевальського, Н. Н. Міклухо-Маклая, М. Ст Певцова, П. До. Козлова, Ст А. Обручева, Л. С. Берга і багатьох ін.
До Жовтневої революції Р. о. налічувало 11 відділів і 1 тис. членів. До 1971 число членів досягло 19 тис. Найвищим органом Р. о. є з'їзд, що скликається кожні 5 років, між з'їздами Р. о. управляється Вченою радою (вибраним з'їздом) і його Президією на чолі з президентом. До революції головами суспільства числилися особи царського прізвища — великий князь Костянтин Миколайович (1845—92) і Микола Михайлович (1892—1917), фактично ж суспільством керували віце-голови: Ф. П. Літке (1845—50, 1857—1872), М. Н. Муравьев (1850—57), П. П. Семенов (1873—1914), Ю. М. Шокальський (з 1914). Голови (президенти) Р. о. після Жовтневої революції: Ю. М. Шокальський (до 1931), Н. І. Вавілов (1931—40), Л. С. Берг (1940—50), Е. Н. Павловський (1952—64), С. В. Калесник (з 1964).
Р. о. складається (1970) з центральної організації (Ленінград), 14 географічних суспільств союзних республік, 15 філій в РРФСР і близько 100 відділів. Президія Р. о. знаходиться в Ленінграді.
Основні форми діяльності Р. о.: 1) обговорення наукових доповідей (близько 27 тис. за 1947—69); 2) проведення широких наукових конференцій; 3) скликання всесоюзних географічних з'їздів (1-й — 1933, Ленінград; 2-й — 1947, Ленінград, одночасно він був 1-м-кодом з'їздом Географічного суспільства; 2-й з'їзд Р. о. — 1955, Москва; 3-й з'їзд Р. о. — 1960, Київ; 4-й з'їзд Р. о. — 1964, Москва; 5-й з'їзд Р. о. — 1970 Ленінград); 4) експертиза і консультації з усіх питань географії; 5) організація експедицій і наукових поїздок (20—50 щорік); 6) популяризація географічних знань (з 1938 лекціями обслужена аудиторія близько 3 млн. чіл.); 7) керівництво добровільною фенологічною мережею СРСР; 8) присудження медалей і премій за кращі наукові праці по географії (4 золотих медалі: Велика, ім. Літке, ім. Семенова-Тян-Шанського, ім. Пржевальського; премія ім. Дежнева); 9) видавницька діяльність (за 1846—1970 близько 2000 тт.); центральна організація видає «Вісті» (з 1865), «Записки» (з 1846), «Географічні збірки» (з 1952), «Доповіді відділень і комісій» (з 1967), монографії, брошури і др.; більше 60 філій і відділів суспільства публікують власні наукові збірки; особливо відомі «Питання географії» (М., з 1946) Московської філії. У Ленінграді знаходиться центральна бібліотека (понад 375 тис. тт.), картохраніліще (близько 40 тис. карт і атласів) і вчений архів (більше 60 тис. документів).
Літ.: Семенов П. П., Історія півстолітньої діяльності Імп. Російського географічного суспільства, ч. 1—3, СП(Збори постанов) Би, 1896; Берг Л. С., Всесоюзне Географічне суспільство за 100 років. 1845—1945, М. — Л., 1946; Географічне суспільство за 125 років, Л., 1970.
